Минуло кілька днів.
Софія сиділа біля вікна й дивилася на Місяць. Поруч спав Димок, а на гілці дерева сиділа Нічка.
Телефон Софії раптом задзвенів.
Повідомлення від Злати:
«Дівчата, завтра зустрічаємося біля озера?»
Слідом написала Клара:
«Я буду!»
А потім Єва:
«І я теж.»
Софія усміхнулася й відповіла:
«Звичайно. Ми ж команда.»
Вона поклала телефон і знову подивилася у вікно.
Місяць світив особливо яскраво.
А десь далеко, серед лісу, на мить спалахнуло маленьке срібне світло.
Софія цього не побачила.
Але Місяць ніби знав:
їхня історія ще не закінчилася.
🌙 Кінець… чи тільки початок? ✨
Відредаговано: 21.09.2026