Розділ 6

Увечері Софія сиділа біля вікна й дивилася на Місяць. Димок лежав поруч на підлозі, а Нічка сиділа на гілці дерева біля вікна.
Раптом Софія помітила щось дивне.
На підвіконні з’явилося маленьке срібне світло.
— Димку, ти це бачиш? — запитала Софія.
— Бачу. Це твоя магія?
— Не знаю…
Софія обережно торкнулася світла. Воно піднялося в повітря й перетворилося на маленьку срібну кульку.
— Може, це ще один подарунок від уламка Місяця? — припустив Димок.
Софія взяла телефон і написала дівчатам:
«Дівчата, приходьте завтра до лісу. Я знайшла дещо дивне!»
Наступного дня Софія зустрілася із Златою, Євою та Кларою біля лісу.
— Що ти хотіла нам показати? — запитала Злата.
Софія показала їм срібну кульку.
— Я знайшла її вчора ввечері.
Клара піднесла руку до кульки, і навколо неї з’явилися маленькі краплинки води.
— Вона реагує на нашу магію! — здивувалася Клара.
Єва торкнулася землі. Навколо дівчат одразу виросли маленькі квіти.
Злата підняла руку, і крізь дерева пробився теплий сонячний промінь.
А Софія спрямувала на кульку місячне світло.
Раптом усі чотири магії з’єдналися.
🌙 Місячне світло. ☀️ Сонячний промінь. 🌿 Зелені рослини. 💧 Краплі води.
Перед дівчатами з’явилося невелике чарівне озеро. Воно сяяло так, ніби в ньому відбивалися тисячі зірок.
— Вау… — прошепотіла Злата.
— Ми це зробили разом, — сказала Софія.
Єва подивилася на Клару.
— Знаєш… може, ми могли б не сваритися.
Клара усміхнулася.
— Я теж так думаю.
Софія посміхнулася.
— Тоді від сьогодні ми справжня команда.
Дівчата взялися за руки.
А в небі над ними яскраво засяяв Місяць.
Ніхто з них ще не знав, скільки дивовижних речей чекає попереду.
Але тепер вони точно знали одне:
разом їхня магія ставала сильнішою.