Розділ 5

Дівчата зайшли до класу. На них уже чекала Клара — їхня подруга, хоча з Євою вони останнім часом трохи сварилися.
— Привіт, Кларо, — сказала Софія.
— Привіт, Софі. Я більше не можу приховувати. У мене з’явилася магія води. Дивіться!
Дівчинка взяла пляшку з водою, підняла воду в повітря, не розхлюпивши жодної краплини, а потім знову опустила її назад у пляшку.
— У нас також з’явилася магія, — сказала Злата. — У мене магія Сонця.
— А в мене магія рослин, — сказала Єва.
— А в мене місячна магія, — додала Софія.
Клара здивовано подивилася на дівчат.
— Це круто! Значить, тепер у всіх нас є магія. Давайте будемо триматися разом!
— Ще чого! Я з нею не буду, — сказала Єва, дивлячись на Клару.
— Але чому ви не поладили? Клара новенька, так, але вона вже тиждень з нами. Ми ж подружилися з нею, чи ні? — запитала Софія.
— Я — ні, — відповіла Єва, але після паузи додала: — Добре, я з вами.
Після уроків дівчата пішли додому разом. Уже темніло. Софія подивилася на небо.
— Щось темно, а Місяця немає, — сказала Єва.
Софія заплющила очі.
— Дівчата, сьогодні просто затемнення. Але я поверну Місяць хоча б ненадовго.
Вона зосередилася, і Місяць повільно виплив з-за хмар.
— У тебе справді місячна магія? — здивовано запитала Єва.
— Так, — відповіла Софія.
Шлях додому промайнув швидко. Дівчата попрощалися й розійшлися кожна у свій бік.
Але Софія знала: той маленький уламок змінив не тільки її життя, а й життя її друзів.
І, якщо чесно, їй це нове життя навіть подобалося більше.