Розділ 1 Де я?

 Я прокинулась у не знайомому для мене місці, так, саме прокинулась зараз для мене усе прожите стало ніби сон, який я невдовзі забуду.Дивно, що вже зараз я відчувала своє тіло, адже мене придавило чимось під час аварії.

 Кімната в якій я опинилась, була досить маленькою, навіть меншою за ту, в якій ми з мамою спали.

У невідомій кімнаті стояли на вигляд досить дорогі меблі, я таких ще не бачила, вони всі були з різьбленого дерева: стіл, стілець, шафа, поличка та навіть двері були з квітами. Приміщення було прямокутним, тому двері я теж бачила. Біля ліжка стояв вмивальник, а над ним висіло дзеркало вдома у нас його не було, і я могла розгледіти своє відображення лише у воді.Мені захотілося нарешті чітко роздивитись своє обличчя.

 Я повільно і обережно встала на ноги, намагаючись втримати рівновагу. Підійшовши до раковини, подивилась у дзеркало. Я була налякана, бо я не бачила ані довгого коричневого волосся, ані  блакитних очей та обірваної жовтої кофти. Було видно дівчинку з світлою шкірою, короткими білими пасмами, сяючими жовтими очима і одягнена вона була у пухнасту блакитну піжаму.

 І раптом я почула стукіт у двері.

-Привіт, Ічіко, я спо... Тобто думав що ти вже не отямишся. Мене звуть Райден.

Зайшов хлопець десь мого зросту з дивною усмішкою на обличчі і записником у руках.

-Зачекай но я не Ічіка, мене звати Юкі і ...

-Стоп, стоп, стоп. Заспокойся, ти все зрозумієш, коли познайомишся з Хонамі. Вона скоро прийде і все пояснить.

-Тоді чого ти тут?

-Бо моя робота-слідкувати за станом новеньких, ну і, звісно, не тільки це. Ти тут відпочивай, поки чекаєш наступного гостя. Бувай!

-Бу...-він зачинив двері-Вай.