Глава 6. "І сестра їхня Либідь..."

Сім'я - це завжди проблеми. Бути молодшою - відстій. Особливо з моїм ім'ям. Приїхавши, в черговий раз, на нове місце, я завжди беру собі нове. Або, як прийнято казати сьогодні, обираю нікнейм. Жодного разу не прижився. Жодного разу не допомогло уникнути проблем.

Батько, мабуть, був в особливому настрої, коли назвав мене на честь назарянина.

Коли ми, а під “ми” я маю на увазі себе, батька і двох моїх братів, переїхали сюди, я в чергове спробувала змінити ім'я. 

Переїзд був зумовлений політичною ситуацією у світі. Ми довго ігнорували вибір, який пропонувало нам життя. Але врешті-решт рішення було очевидним. А оскільки подвиг перших християн нас не надто спокушав, було прийнято рішення залишити місцевість, що стала настільки негостинною.

Проблем з переїздом не було. Місцеві жителі виявилися на диво миролюбні. Моїм братам це здалося відвертим сигналом. Мовляв життя налагоджується...

Батько був більш скептично налаштований. А я...

Я була зачарована істотами, яких досі ніколи не бачила.

Краса у плоті. Чистота помислів і поведінки. Втілення відданості і незалежності. І я, в черговий раз, вирішила змінити ім'я. Вирішила взяти нікнейм.

Звісно, нерозумно.

Назар Петрович поправив окуляри. Збентеження в його погляді не віщувало гарної оцінки.

- Крістіно, - цього разу він з першого разу згадав моє ім'я, - ваш твір не нецікавий. Але має мало спільного з обраною вами темою. Існує безліч легенд про заснування Києва. І якби ваша фантазія ґрунтувалася на них, навіть на найфантастичніших з них, я б, з огляду на якість виконання, поставив би заслужену десятку.

Поставити ж менше мені не дозволяє совість. Все-таки рівень виконання вражає. Будь ви на філологічному, а не на історичному факультеті, вищий бал вам був би забезпечений.

Він, з явним збентеженням, зняв окуляри, і хоча в цьому не було жодної необхідності, ретельно протер спеціально вийнятою з кишені піджака хусткою.

- У вас є час на додаткові заняття? Не хотілося б псувати вам сесію.

В принципі, очікувано. І корчити з себе недоторкану немає сенсу. Тому, минувши стадію показного нерозуміння, ми домовилися про зустріч у мене. Увечері. У найближчу суботу.

Після попереднього побачення, що завершилося настільки екзотично, мені довелося скористатися послугами клінінг компанії. Самостійно відтирати кров дурнуватого залицяльника я навіть не намагалася.

У виборі меню повністю поклалася на Назара. Зрештою, виявиться не кмітливим, змушу прочитати курс лекцій з історії стародавньої Русі. У такому випадку цей вечір йому запам'ятається надовго.

Назар виявився кмітливим. З огляду на те, що я про нього знала, допускаю, що його консультувала мама. Літня жінка, з тих, що і чоловіка в могилу зажене, і синові особисте життя самостійно налагоджувати буде.

Китайський ресторан відкриває широкі можливості нежонатому чоловікові вразити пасію своїми кулінарними збоченнями. Не впевнена що він сам знав, що замовив. Але пляшку недорогого вина він захопити не здогадався.

В покарання за недолік я не доторкнулася до принесеної вечері. І таки змусила розповісти свої версії заснування міста на пагорбах. Щоправда, демонстративно для нього, щоб зародити надію, телефоном замовила вино.

Він натяк зрозумів. Поки не привезли вино, до суті питання переходити не варто. Коли у двері подзвонили, зголосився сам спуститися і забрати, оплатити замовлення.

В очікуванні свого сором'язливого гостя я дістала келихи. Запалила свічки. Включила музику. На свій смак...

Звісно, це не виправдання, але я розраховувала на секс. На не дуже приємний, чи не довгий і не вмілий, але в цілому цікавий досвід відносин з закомплексованим, задавленим материнським авторитетом, чоловіком.

Коли він, замість пляшки замовленого вина, зайшов, сяючи від гордості, несучи на витягнутих руках троянду, я його вдарила.

Скажу вам, коли друге поспіль побачення закінчується викликом швидкої, лікарі дивляться на тебе з осудом.

А вино привезли пізніше. Троянду ж привіз посильний за анонімним замовленням.