Розділ 6

Після дзвінка батька Дани Максим не став зволікати й одразу вирушив до нього в офіс. Сівши в машину, він завів двигун і поїхав до місця зустрічі.

Увійшовши до приймальні, він одразу побачив секретарку.

— Віктор Сергійович вас очікує, — промовила молода дівчина, проводжаючи Максима до дверей.

Двері кабінету відчинилися, і секретарка пропустила Максима всередину.

— Максим Громов, — представила вона його.

— Дякую. Далі я сам.

Він увійшов до кабінету й зачинив за собою двері.

Батько Дани підвівся йому назустріч.

— Радію тебе бачити, — простягнувши Максиму руку, сказав він.

— Взаємно.

Чоловіки потиснули один одному руки.

Максим підійшов до столу й поклав перед ним тонку папку.

— Я приїхав поговорити не лише про тендер, — розпочав розмову Максим.

Віктор Сергійович відкрив папку. Усередині лежали роздруківки документів, виписки та кілька фотографій.

— Що це? — здивувався чоловік.

— Інформація про компанії Влада.

Чоловік почав уважно переглядати документи.

— Його основна фірма працює не сама, — продовжив Громов. — У нього є кілька компаній, які існують практично лише на папері. Формально вони незалежні одна від одної, але документи та фінансові операції пов’язують їх між собою.

— Фірми-одноденки? — запитав Віктор Сергійович.

— Саме так, — підтвердив Максим.

Він дістав із папки ще кілька аркушів і поклав їх на стіл.

— Деякі з цих компаній оформлені на вашу доньку.

— Що? — чоловік здивовано подивився на Максима.

— На ім’я Бєлова Дана Вікторівна. При цьому вона, найімовірніше, навіть не знає про це. Адже компанії були зареєстровані в різних країнах, — почав пояснювати Максим. — Влад використав її як номінального власника. Формально компанії належать їй, але фактично контролює їх він.

— Для чого? — батько Дани насупився.

Максим подивився на чоловіка.

— Схема проста. Через такі фірми можна укладати окремі договори, переводити гроші між компаніями та створювати видимість кількох незалежних підрядників. А якщо виникають питання до однієї з фірм, зв’язок з основною компанією набагато складніше довести.

— І все це оформлено на Дану? — тихо запитав її батько.

— Так, — так само тихо відповів Макс.

— Але вона нічого не підписувала. Я це знаю точно, — упевнено промовив чоловік.

— Саме тому я й приїхав, — відповів Максим. — Якщо Влад справді використав дані Дани без її дозволу, це вже зовсім інша історія.

Віктор Сергійович узяв один із документів і уважно подивився на підпис.

— Тут справді її підпис, — насупився він.

— Є ще дещо, — сказав Максим.

Він дістав телефон і відкрив кілька фотографій документів.

— Ці компанії з’явилися незадовго до того, як Влад почав готуватися до нового тендера.

У кабінеті запанувала тиша.

— Чому ти не повідомив про це раніше? — запитав чоловік.

— Тому що спочатку хотів переконатися, що інформація справжня.

— І тепер упевнений? — уточнив батько Дани.

— Настільки, наскільки можна бути впевненим до офіційної перевірки документів.

Батько Дани повільно закрив папку.

— Отже, Влад не просто хоче отримати тендер.

Максим кивнув.

— Він заздалегідь підготував кілька компаній, які можуть брати участь у схемі як незалежні підрядники. І ім’я Дани опинилося серед них.

Максим подивився на батька Дани.

— Якщо ми хочемо зупинити його на цьому тендері, діяти потрібно зараз. Але спочатку необхідно перевірити документи й офіційно встановити, яким чином її дані опинилися в цих документах.

Батько Дани повільно кивнув.

— Тоді почнемо з цього.

— Я вже почав перевірку, — Максим забрав папку зі столу й попрямував до виходу.

— Максе, — покликав його чоловік. — І ще одне: Дана поки не повинна про це знати.

— Зрозумів, — кивнув Максим і вийшов із кабінету.

Вийшовши з будівлі компанії, він тримав в одній руці телефон, а в іншій — папку з документами. Розмова з батьком Дани закінчилася зовсім недавно, але думками Макс досі залишався там, у кабінеті.

Він спустився сходами й уже збирався попрямувати до машини, як раптом за спиною почув знайомий голос:

— Максим!

Він зупинився.

Обернувшись, чоловік побачив Дану.

— Чорт! — тихо вилаявся він.