Глава 27. Свято Світла

Родгар не дочекався Лінду й пішов до себе у башту. Там він знайшов прихований у подушці сувій від Лінди й розгорнув його.

«Історія перша. Інший світ: Коли мрієте потрапити у книгу, мрійте про романтичну комедію, а не карколомні пригоди чи, не дай боже, антиутопію. Отже, Полум’я, що змінило все…» Він коротко прочитав про те, як Лінда потрапила до Вішфулфельда й замислився – а якби це сталося з ним, чи забажав би він врятувати цей світ? Відповіді не було, бо майже не було ніяких спогадів про королівство, окрім тих, які з’явились недавно.

Він знайшов недопиту з лордом Ітнісом пляшку вина, відкоркував її та зробив великий ковток, після чого відчинив вікно. Небо затягло низькими хмарами. От-от зірветься дощ.

–  У-у-у! –  пролунало десь недалеко.

Родгар здригнувся і поспішив зачинити вікно.

Лінда, ковтаючи гіркі сльози, приїхала додому разом з Бохмелем. Пан Бохмель всю дорогу делікатно мовчав. Лінда нічогісінько не відповіла схвильованій Магді, а піднялася до себе у кімнату й закрилася. Вона десь хвилин десять поплакала, а потім дістала зошит і написала: «Іноді краще не знати статусу оточення, щоб, не дай боже, не наврочити собі власноруч. А ще буває так, що отримуєте задарма будинок повний таємниць. Історія друга: Вишуканий спадок і міль на додачу…»

Вона не чула, як Аркадільйон стукався до неї у двері та вікно. Її наче вимкнули. Вона писала, заправляла чорнилом перо Тому він попросився до Магди з Бохмелем і заснув ображений на Лінду. А вранці Лінда готувала какао замість кави – бо за вікнами барабанив дощ. Окрім цього Лінда спекла цілі Аговські гори панкейків. До них зварила гарбузовий курд з апельсиновою цедрою. Все це запакувала як і вчора – у макітру та горщики. Взагалі, вона планувала сходити до пана Хорвальда і дізнатися щодо джезв. Не буде ж вона постійно заварювати каву для великої кількості відвідувачів у ковшу. А ще планувала завітати до гончара і замовити квадратні контейнери з кришками для зберігання та транспортування їжі.

Лінда замислилася. Якщо їй вдається трохи чарувати, то може спробувати начарувати парочку термосів для їжі? Аркадільйона вилікувала, Азура приспала, навіть з короля зняла гарячку. Чому б ні? Вона заплющила очі, уявила собі величенькі трилітрові термоси, в яких вона вдома тримала деякі інгредієнти. Відчула, що кінчики пальців поколює, мов вона торкається кактуса. Лінда розплющила очі й побачила, що пальці обох рук мов опутані павутинням чар, тоді вона струсила їх, мов краплі води на стіл. І… замість трилітрових термосів на столі стояли три пузаті дракони. Лінда витріщалася на них, дивилася на руки – на них не було жодної ознаки магії, потім потерла очі – дракони як стояли, так і продовжували стояти.

На кухню зайшла сонна Магда.

–  Вперше у житті проспала, –  позіхнула вона і принюхалася. –  Чим так смачно пахне?

А Лінда вже поклала їй на тарілку пухкі панкейки, полила гарбузовим курдом і поставила варитися какао. За Магдою влетів у картатій піжамці та пухнастих капцях Аркадільйон – шия обмотана теплим шарфиком, в лапках – порожній кухлик. Безсумнівно шарфик зв’язала Магда для малого вередуна.

–  Раночку, – сонно пробурмотів молька. –  До речі, я на тебе, Ліндерелло образився. І моє ставлення до тебе може змінити тільки кухлик гарячої кави з вершками й щось смачненьке, –  він повів маленьким носиком. –  А що так пахне? –  сон розвіявся у мить.

«Какао, –  написала на дошці Лінда. –  Шкода, що немає желатину та кукурудзяного крохмалю, я б маршмеллоу зробила».

–  Як це нема? –  Магда зазирнула у шафку. –  Желатину в нас повно, –  вона витягла горщик, перемотаний чистенькою полотняною ганчірочкою. –  Та й крохмаль знайдеться, –  вона відчинила дверцята тумби й дістала мішечок, який на дотик приємно рипів, мов свіжий сніг у морозний ранок.

Лінда всміхнулася, поставила на тумбу міксер, налаштувала мушлі та замочила желатин. Потім дістала з кошика яйця і відокремила білки від жовтків.

«Пані Магдо, мені потрібен цукор і трошки меду», –  написала Лінда.

–  Зараз наколю та розітру на жорнах, –  пообіцяла Магда.

За вікнами почувся голос грифона – прилетів королівський паж. Лінда вискочила надвір з важким кошиком. Паж передав їй гроші й короткий сувій, а Лінда сунула пажу теж сувій і срібну монету:

«Передай, будь ласка, королю, як вчора», – встиг прочитати паж Ліндін допис, який вже розмивали краплі дощу.

Паж тільки кивнув і помчав назад до палацу.

Аркадільйон крутився дзиґою навколо драконів.

–  Ліндерелло, що це? Що це за дивина?

Лінда знизала плечима і написала: «Я начарувала. Хотіла термоси, а вийшло ось це».

–  А що таке термоси? –  Аркадільйон ладен був від цікавості залізти драконові у пащу.

–  Це такі ємності, які зберігають температуру. Тобто гаряче – в них довго тримається гарячим, а холодне – холодним, –  прочитала Магда напис Лінди. –  Дивина.

Лінда взяла в руки дракона і щиро здивувалася – голова відкручувалася. Всередині він виявився порожнім. Лінда підібгала губи й замислилася, а Аркадільйон вже вивчав що там у порожнині. Замість голови показалася задоволена пухнаста пика фамільяра і Лінда не втрималася і розреготалася, щоправда беззвучно.