Наша сімейка

Кавун

Мама хотіла жити окремо від діда з бабою, а тато пообіцяв, як мама влаштується на роботу, то так і буде.

Але не все було так просто. Мама влаштувалась на роботу ще до мого народження. Але тато сказав, що після народження дитини підемо жити окремо. Мені вже майже два, а тато так і не виконав обіцянки. Сказав:

– Як Іванка піде в садочок, а ти вийдеш на роботу, то тоді й підемо на квартиру.

І нащо він це сказав? Мама почала читати в інтернеті статті на тему “як відлучити дитину від грудей” і ще щось таке страшне. А я не хочу відлучатися, так мені краще засинається.

Баба любила мене більше за мою маму, бо з мамою часто сварилася... А дід ні з ким не сварився. Я як навчилася ходити, то брала пульт від нашого телевізора, заходила тихенько на поріг дідової кімнати і вимикала йому телевізор. Він спочатку не знав, що це таке, а потім спіймав мене, але все-одно не сварив. А дід часто нудився. Я хоч якось старалася його розважити. То на диван напісяю, то ще не сивого чуба повискубую і тішуся, як верещить дід. Але не ображає мене, хай що би я утнула.

Баба Наташа не так все дозволяла, але й не сварила мене ніколи. Тільки одного разу, коли я з’їла скибку кавуна, а шкіркою по стінах помалювала. Гарно стало, старалася. Але баба розсердилася, аж губа їй тряслася, ще й по попі налупила вперше і востаннє в житті. Я так і не зрозуміла нічого з того. Стіни й так старі без ремонту, що тут шкодувати? Дід потім зафарбував рожевою фарбою, у нього не краще вийшло ніж у мене кавуном.