Разом зі стільцем із човна витягли Овенову торбу.
Сам тесля ліз повільно, сердячись, коли йому подавали руку зарано. Кетрін дочекалася, поки він стане обома ногами на палубу, й тільки тоді забрала в нього торбу. За Овеном піднявся Белл.
— Шлюп на Гаррісі, — сказав він. — А Овен захотів сам оглянути, що ми взяли. Каже, крізь чужі очі трюмів не дивиться.
Овен уже роздивлявся слід кулі біля дверей каюти. Провів пальцем по розколотому одвірку, нахилився й глянув усередину. Кольєр сидів за столом навпроти Саттона; писар гортав книгу. Тесля повернувся до Кетрін.
— Далі куди?
— Спершу подивись унизу. Чи не набирає води, як тримається кермо, що лишили майстри. Сходами сам не тягайся, візьми Джонні.
Овен кивнув. Торбу він забрав у неї, але Джонні відразу перехопив її з другого боку. Вони відійшли до люка, сперечаючись, кому краще видно під ноги.
Белл дивився їм услід, поки Кетрін не торкнула його ліктя.
— Підписав, — сказала вона.
Він повернувся.
— На судно?
— І про батька. Еліс покаже.
Белл глянув туди, де сиділа її сестра. Еліс підняла голову, відсунула торбу, звільняючи йому місце. Він пішов до неї, ще на ходу знімаючи капелюха.
Кетрін лишила їх і спустилася в каюту.
Саттон тримав перед собою вузьку відомість. Почувши кроки, підняв її над столом.
— Сто вісімдесят песо всім дванадцятьом. Уже після того, що видали в Порт-Моранті.
— Усім?
— Я звірив. Тут і ті двоє, що лишилися хворі. Кольєр хотів їх викреслити, бо вони не прийшли особисто.
Кольєр дивився у вікно.
— Вони не були тут, щоб одержати гроші, — сказав він.
— Тому ви лишили їх собі, — відповів Саттон.
Кетрін попросила відомість. На кількох місцях стояли виправлення, біля кожного — Кольєрів підпис. Вона прочитала імена, повернула аркуш.
— Зараз принесуть ваги. Розрахуємося.
* * *
Срібло рахували при відчинених дверях.
Шоу прислав човен по Гейла й одного з матросів «Ластівки», якого люди обрали дивитися за поділом. Белл сів біля Саттона. Кетрін перенесла Еліс стілець до столу й підсунула під хвору ногу невисоку скриньку. Кольєра відвели до окремої комори; писаря лишили допомагати з монетами.
У малій скрині були мішечки різної величини. Один розв’язався, і монети висипалися в кут, під залізну накладку. Гейл довго діставав останню кінчиком ножа, а тоді підняв її двома пальцями й показав усім, наче саме її бракувало для купівлі ще одного фрегата.
— Тепер точно все, — сказав він.
На столі лежало три тисячі сто вісімдесят песо. Частина — цілими монетами, частина дрібнішим сріблом, яке довелося важити. Кетрін торкнулася одного з повних мішечків. Він був холодний і важчий, ніж здавався.
Саттон поклав поряд відомість.
— Оце людям «Мерсі». Решту ділитимемо, як домовилися.
Матрос від «Ластівки» подивився на Шоу.
— Це ще до нашого поділу?
— Так, — відповіла Кетрін. — Але ми про це раніше не говорили. Тому питаю всіх зараз. Кольєр заборгував їм платню ще до нашої справи. Я пропоную віддати її окремо, всім дванадцятьом. І тим, кого тут немає.
Чоловік узяв відомість, провів по ній очима й передав Гейлові.
— Наші теж захочуть почути, чому.
— Поясню, — сказав Шоу. — Мені підходить.
Матрос ще раз глянув на відомість і погодився. Белл теж кивнув. Саттон, який досі тримав руку на краю столу, прибрав її й сів зручніше. Відраховані сто вісімдесят склали в окремий мішечок. Платню собі, Нортові, Феннові й Бріггсу він відділить сам, решту довезе або передасть людям, яких ще належало знайти.
Гейл поклав біля відомості рахунок за останній рейс «Ластівки».
— Ще двісті песо за перевезення заліза й припасів для «Аврори». Вантаж прийняли весь, а грошей ми так і не побачили.
Писар звірив рахунок із книгою й показав Еліс неоплачений запис. Вона повернула аркуш до Кетрін.
— Це теж до поділу, — сказала Кетрін. — Свою роботу ви виконали ще до нашої справи.
Белл відрахував двісті й підсунув їх Гейлові. Той поклав гроші окремо від здобичі.
Із того, що залишилося, двісті поки відклали на пораненого та витрати, пов’язані із захопленням і виходом. Сюди Шоу попросив включити розрахунок за найнятий баркас: назад у строк його вже не повернуть. Невикористане мали поділити пізніше за тією самою домовленістю.
Еліс відсунула ці гроші до стіни.
— Тепер дві тисячі шістсот.
— З них десята частина вам, — сказав Шоу.
Вона відлічила двісті шістдесят, склала в порожній мішечок і передала Кетрін. Решту розділили на дві рівні суми — по тисячі сто сімдесят.
Кетрін затягнула зав’язку на своєму мішечку. На «Боривітрі» цих грошей вистачило б надовго. Тут вона вже згадувала бочки в трюмі, ненайнятих людей, незавершену роботу майстрів.
— Уже витратили? — тихо спитав Шоу.
Вона підняла очі.
— Майже.
— Тоді поки не дивіться на вітрила. Там теж знайдеться на що.
Еліс усміхнулася, не відриваючись від срібла. Белл забрав гроші для людей шлюпа, Саттона з трьома товаришами й Ріда. Шоу передав свою частину Гейлові, і той разом із матросом повернувся на бриг. До вечора люди мали одержати належне, а Кетрін — уперше за довгий час вийти в море з грішми на наступний найм.
* * *
Овен повернувся, коли вони закінчували.
Він сів на порозі, витяг хвору ногу й попросив води. Джонні поставив торбу біля його здорового коліна. Від обох пахло трюмом.
— Корпус добрий, — сказав тесля, відпивши. — З того, до чого дістався. Води мало. Біля помпи треба змінити шкіру, запас є. У кермовому приводі знайшли потерте місце, Фенн уже дивиться. Можна йти, якщо не надумаєте вичавити з неї все відразу.
Кетрін присіла навпочіпки поряд.
— А знизу?
— Знизу я поки не риба. Коли будемо в місці, де можна оглянути як слід, скажу більше.
Вона кивнула. Овен допив воду й потер долонею коліно.