Глава 11

Наступного ранку. Порт-Морант.

На місці, де вчора стояли ваги, Фенвік поклав три аркуші й чорнильницю. Срібла на столі не було.

Кетрін сіла, обережно послабивши пояс під краєм камзола. Після дороги від причалу живіт ниючо болів. Саттон зайняв стілець поруч, Белл залишився біля дверей. Купець пересунув перший аркуш до неї, другий до Саттона, третій притримав рукавом.

— Почнемо з утрати судна.

Кетрін прочитала свій примірник. Потім простягнула руку до Саттонового.

— Дайте сюди.

Він уже взяв перо, але поклав його на стіл.

У її заяві йшлося про неможливість вивести «Мерсі» через недостатню готовність корабля й команди. У Саттоновій — про те, що він передав судно для знищення, не маючи змоги забезпечити вихід. Унизу лишалося місце для свідків.

— Це не мій звіт, — сказала Кетрін.
— Писар упорядкував виклад.
— Я написала, що наказала підпалити справне судно. Він написав, що Саттон не міг на ньому вийти.
— Ви ж самі кажете: не могли.
— Через гармати біля входу. Додайте їх.

Фенвік витяг із-під рукава третій аркуш.

— Тут пояснення обставин. Воно йтиме разом із заявами.

Вона прочитала. У поясненні гармати були, але новий наказ про затримання згадувався одним рядком. Попередні поставки зброї не згадувалися зовсім.

— Підписуватимемо мій звіт. Розписку Сальседо й другий наказ додамо до нього.
— Це ускладнить розгляд.
— Ви можете написати свій. Я його прочитаю, але підписуватиму свій.

Саттон підсунув їй перо.

Кетрін розгорнула папку. Вона переписала звіт ще на судні, а вчора ввечері додала перелік вивантаженого. Копії торгового листування лежали окремо; Белл читав уголос оригінали, поки вона звіряла рядки. Від цього під кінець боліли очі більше, ніж живіт.

Фенвік подивився на папку.

— Усі суднові книги тут?
— Тут. Здам під розписку.
— І листи?
— Перелічені на останній сторінці.

Вона поклала перед ним список. Купець затримав погляд на пачці, перев’язаній синьою тасьмою.

— Ви читали чуже ділове листування?
— Я приймала ваш вантаж. Мене після цього затримали через ваші рахунки.
— Через рахунки торгового дому.
— Тоді поясніть різницю Саттонові.

Саттон сидів нерухомо, тримаючи капелюх на колінах. За відчиненим вікном скрипів віз. Хтось зупинив його, вилаявся, скрип поновився.

Фенвік підвівся й покликав писаря.

* * *

До полудня Кетрін отримала плату за перехід і переговори, винагороду за довезені шкіри та залишок підтверджених витрат. Купець намагався відняти від суми вартість човна «Мерсі», який вони привели на буксирі. Белл пішов на причал, повернувся з квитанцією про його передачу й поклав її біля чорнильниці.

За пошкодження «Боривітра» Фенвік платити відмовився. У договорі їх не було. Кетрін перечитала цей пункт, хоча пам’ятала його, і відсунула рахунок Овена. На ремонт підуть їхні гроші.

Суднові книги й оригінали торгових листів вона передала за описом. Власне доручення, договір найму й засвідчені присутніми копії документів про затримання залишила собі. Саттон підписав її звіт після того, як прочитав уголос місце про наказ спалити корабель. Фенвік слухав, водячи нігтем по шву на столі.

Коли все закінчили, купець сховав книги й витяг новий аркуш.

— У мене є інша робота.

Кетрін затягувала шнурок гаманця. Спинилася.

— Яка?
— Доставити листа в Порт-Ройял. І прийняти відповідь. Це не вантаж, вам навіть заходити до складу не доведеться.

Вона простягнула руку. Фенвік не віддав аркуша.

— Спершу скажіть, коли можете вийти.
— Коли тесля завершить ремонт.
— Мені треба знати день.
— Завтра ввечері знатиму.

Купець похитав головою.

— До того часу знайду іншого.

Кетрін підвелася. Пояс натиснув на забите місце, і вона на мить притрималася за край столу. Фенвік уже дивився повз неї, до дверей.

— Капітане Шоу. Заходьте.

Чоловік на порозі відступив, пропускаючи Саттона. На ньому був темно-синій камзол із потертою облямівкою кишень, у руці — капелюх, на згині ліктя — згорнутий плащ. Він був вищий за Кетрін на кілька пальців, темноволосий, із засмаглим обличчям і сірими очима. Невелика біла риска перетинала верхню губу. Коли він привітався, вона трохи стягнулася.

— Гартлі? — спитав він.

Кетрін кивнула.

— Едвард Шоу. «Ластівка».

Його судно вона бачила зранку: двощогловий бриг, більший за «Боривітер», із охайно прибраними вітрилами й новою шлюпкою на палубі. Під кормою саме стояли два навантажені човни.

— Ви теж по гроші? — спитала вона.
— Цього разу по листа.

Фенвік постукав аркушем по столу.

— Можемо домовитися відразу.

Шоу поглянув на нього, тоді знову на Кетрін.

— Ви закінчили?
— Так.

Вона рушила до дверей. Чоловік посунувся, але плащ лишився на згині руки; довелося пройти ближче, ніж хотілося. Від тканини пахло морською вогкістю й тютюном. Кетрін відчула його погляд на своїх перев’язаних пальцях.

— Гарного переходу, — сказала вона.
— Дякую.

За її спиною Фенвік уже розповідав, що лист не займе місця й не завдасть клопоту.

* * *

На вулиці Саттон зупинився, ніби не знав, куди йти далі. Белл перелічив монети ще раз, забрав гроші на кріплення й ліки. Кетрін передала йому Овенів рахунок.

— Що лишиться після ремонту, порахуємо разом. Ввечері.
— Ти на судно?
— Спершу до Вест. Вона шукала перевізника.

Про це сказав комірник, поки писар сушив підписи. У пані Гелен Вест, яка торгувала тканинами й готовим одягом, лежала партія товару для Порт-Ройяла. Невеликий вантаж, добра плата. «Боривітрові» не довелося б брати позичку на припаси.

Саттон переклав капелюх у другу руку.

— Я хотів сказати… Про звіт.
— Ви б теж могли його не підписувати.
— Міг.

Вона почекала. Саттон потер край капелюха великим пальцем.