Свідок давнього злочину (2)

Оксана Михайлівна почувалась уже значно краще, і це завдяки тому, що поруч був Сашко. Звісно, мати пробачила йому його вчинок, і хлопець одразу завірив, що повертається жити додому. Досить уже з нього цих непорозумінь!

Також Оксана заспокоїлась, коли дізналась, що ніякої вагітності немає, що її сусідки усе це просто вигадали. Ніби важкий камінь з серця впав... До новини про заручини жінка поставилась доволі нейтрально, і Сашко було припустив, що мати вгамувалась.

Проте в Оксани виник іще один план, щоб розлучити закоханих. Вона досі твердо стояла на своїх позиціях, хоч і не показувала цього. А якщо вже Льоша їй не союзник, і син не хоче порозумнішати, то пора вже розповісти усе, як є. Вже немає сенсу приховувати, тим паче, що і вбити Марію вона також не змогла.

Отож, вона просто попросила Ксандера повернути їй скриньку і пообіцяла, що розповість усе, що йому треба знати, як тільки її випишуть додому. Якщо і правда, на яку сподівалась Оксана, не зупинить Сашка, тоді вже... навіть не знаю...

Ксандер досяг того компромісу, якого хотів, і тепер поспішав до коханої. Звісно, йому треба буде добре постаратися, щоб пояснити Марії, чому він не відповідав на її дзвінки і SMS-ки цілих три дні, але це його не зупиняло. Він знав, що Марічка усе зрозуміє, адже сама завжди хвилювалась за свого батька, і якби була подібна ситуація, то вона, мабуть, вчинила б так само.

Також парубок був радий, що ніби усе тепер налагодилось. Уже ніхто не проти, щоб вони були разом, і вони таки стануть подружжям. Він, як і обіцяв, повернеться жити до мами, а Марічка поки буде завершувати навчання. Олексій і Ніна обіцяли допомогти з житлом, ну і він не буде пасти задніх, поки є робота...

А поки що він має забрати скриньку назад і якось пояснити ситуацію Меріан. Але він геть не очікував, що все відбудеться саме так. Не встиг Сашко натиснути кнопку дзвінка, як двері уже відчинились, і на поріг вийшла Марія.

Звісно, він здивувався, адже не попереджав, що прийде, але те, що було далі... Марічка просто поцілувала його, але це було не так, як уже він звик, і тут підсвідомість підказувала, що вже щось не так. Обірвавши такий жест привітання на найцікавішому, дівчина тихим спокійним тоном сказала:

- Можеш нічого не пояснювати. Просто йди...

- Маша, що вже знову? Куди я маю йти? - оторопів юнак. Тепер він помітив, що Марічка ховала від нього погляд, бо від сліз усе обличчя було червоним. Вона знову плакала... Але хто її образив?

- Подалі від мене! - уже голосніше і твердо пролунало у відповідь. - Невде ти не розумієш? Ти все знав і далі продовжував грати зі мною?

Ці слова, схоже, були докором. І знову він щось зробив не так... Навіть і не здогадувався, що на цей раз причина не в ньому, і навіть не у ній, просто так розпорядилась Доля...

- Ти можеш нормально пояснити? Що я знав? Чому ти так поводишся? - він намагався хоча б обійняти її, але Меріан не дала йому цього зробити. А далі замість відповіді вона вручила Сашку ту саму скриньку, яка видно знаходилась у прихожій.

- Це ти у матері своєї спитай! - чітко відчеканила Меріан, коли предмет побуту опинився в його руках. - Ти ж за цим прийшов, так? Тоді забирай, мені чужого не треба!

Отже, все було уже вирішено...

- Марічка, я тебе не впізнаю! Невже тобі знову щось батько сказав? Ми ж домовились, що усе перетерпимо разом! - Сашко уже розсердився, адже, хоч убий, справді нічого не розумів. Що сталося з його коханою?

- А разом більше не буде! - Марічка підвела голову і вперше поглянула на свого нареченого за цей час. - Між нами все скінчено, і я більше не хочу тебе бачити!

Ще один вирок, який спантеличив хлопця до глибини душі. То от що означав той поцілунок. Вона так вирішила попрощатися і нічого йому не пояснювати...

А далі дівчина просто гримнула дверми і цим поставила межу, велику перепону між собою і Олександром. Коли хлопець зрозумів, що там, за дверима, вона все ж знову плаче, то почав з усієї сили гатити кулаками по броньованій поверхні.

Що це тільки що було? Як вона посміла його залишити у такий момент? Юнак таким способом хотів вимістити усю свою злість, але йому не дали цього зробити.

- Ти чого тут буяниш? - вийшов із квартири навпроти якийсь мужик. Звісно, що шум не міг залишитись непоміченим для сусідів.

- А Вам то що? - оскалився Ксандер. - Ще Ви мене будете виховувати?

- Слухай, я думав, ти нормальний пацан, а ти ще смієш грубіянити?

- Ну Ви просто не розумієте! - раптом чогось хлопець вирішив виговоритись цьому незнайомцеві. - Вона мене тільки що... Маша! Агов! Вийди, треба поговорити!

Сусід дуже здивовано подивився на молодика і поспішив відтягнути його подалі від дверей. Ще йому тут бракувало вислуховувати чужі розборки... У самого он, дочці уже шістнадцять, то таке деколи виконує, що страшно стає. А тут, ну посварилися, то помиряться, чи то проблеми?.. Увсіх же так буває...

- Ти краще йди звідси по-доброму, бо я знаю, що Льоша сьогодні вдома, так що...

- Добре-добре... Все, я йду...

Сашко вирішив поки покинути під'їзд, бо ж звісно, не хотів проблем із сусідами, та ще й не своїми. Отже, батько її у квартирі... Невже це він змусив її так вчинити?

І яка ж іронія: там, де вони стали зустрічатись, там вони і розійшлися... Тоді, коли вони уперше поцілувались, минуло ніби багато часу, а так, наче це було вчора.

Парубок з того всього не знав, куди себе подіти, і просто присів на лавочку у сквері неподалік дому коханої. А він і справді великий фантазер! Напридумував собі уже щасливого життя... А яке ж життя може бути без неї, без її голосу і такої невинної посмішки?

Згодом він спробував добратись до неї у Вайбері, проте відповідь була такою ж самою жорстокою. Марічка просила його більше не писати і не приходити, просила зникнути з її життя і просто забути...

Але в чому причина? Ненависним поглядом Ксандер довго просвердлював ту скриньку, яку віддала йому Марічка, а потім все ж відкрив. Тепер він просто зобов'язаний знати, чому вона його відшила.