Привиди минулого (2)

Навколо відбувалось щось доволі таки незрозуміле. Меріан уже другий день сиділа удома, не маючи змоги вийти. Її найкращий у світі татусь замкнув дівчину у їхній квартирі відразу після того, як вони повернулись із ресторану. Меріан усілякими способами і проханнями намагалась отримати пояснення того, чому батько так вчинив на вечері.

Звісно, Олексій захищав свою доньку, це був його обов'язок, але що саме їй загорожувало? Невже мама коханого хлопця може бути їй ворогом? 

Та Олексій був непохитний і одразу дав зрозуміти, що ця тема закрита і він не збирається нічого розповідати. Навіть сльози Марічці не допомогли. Звісно, вона була ображена і проплакала тоді майже всю ніч.

Була надія на те, що зранку батько, як завжди, зникне на свою роботу, і тоді вона зможе побачитися із Сашком і хоча б у нього спитати, чи відомо йому щось про це все. Проте Олексій виявився на диво жорстоким, хоча Марічка завжди захоплювалась його доброю душею і знала, що він і мухи не може скривдити. А тут образив рідну дочку...

Узяв та й забрав ключі від квартири (і дублікат, що був у Марічки, теж) і оглосив, що їде у невеличке відрядження, хоча, чи було це правдою? Може, його з того всього потягнуло на спиртне?

Ні, батько Марії, ніколи не був схильний до чарки, чому навчав і дочку, але на його роботах були всілякі "колєги", кожен із своїми звичками. Та й як уже показало життя, у більшості випадків, коли у чоловіків стаються якісь негаразди (чи то на роботі, чи в особистому житті), то кожен третій підсідає на стакан.

А Олексій був не просто розлючений, він був зломлений.. Наче відбулось щось таке, що змусило його просто перестати бути сильним. І щодо Сашка чоловік також був налаштований рішуче. Одразу звелів доньці, щоб викинула його із свого серця.

- Він тобі не пара! І щоб його віднині я більше біля тебе не бачив! - розійшовся він тоді не на жарт. І весь цей цирк із домашнім арештом він влаштував, наперед знаючи, що як тільки він кудись піде, то його Марічка одразу ж побіжить в обійми до свого "коханого". 

Але їм не можна бути разом!

Ці заборонені почуття не мають право на існування і іншого виходу тут немає...

У Ксандера ситуація теж була не краща. Тоді в ресторані мати втратила свідомість і довелось викликати "швидку". Лікарі допомогли жінці і Сашко забрав її додому.

Як вони повідомили, Оксана Михайлівна перенесла важкий стрес, і все це через нерви і постійні перенапруження, ну і вік дає знати своє. Та Сашко здогадувався, що не це є причиною, а щось інше.

Мама ж його ніколи не хворіла, це скоріше, він у дитинстві переносив всілякі інфекції. На нерви їй ніхто не діяв, ворогів у їхньої сім'ї не було, хіба може, був якийсь інцидент на роботі, але і це не те...

Може, він просто справді погано знає свою найріднішу людину? Як сказав тоді Олексій Іванович, вона - ще та вертихвістка. І до чого тут Меріан? Чому Оксана накинулась на неї ні з того, ні з сього?

Та і з Марічкою треба було поговорити, але до неї додому він не пішов, бо не хотів ще більше хвилювати матір. Лікарі ж прописали їй режим повного спокою, ніяких хвилювань і більше позитивних емоцій. І був дуже вражений, коли Марічка написала йому в SMS, що зараз їм краще не бачитись, через те, що їй пригрозив тато.

У цій ситуації дівчина геть не уявляла, як він може себе повести, коли знову побачить їх разом. А він же так мріяв про розумного і відповідального зятя!

Отож, виходом залишалась переписка в Вайбері, купу смайликів і взаємних слів підтримки. Сашко пообіцяв коханій, що обов'язково знайде вихід і вони ще будуть щасливі разом.

Але де ж він, отой вихід?..

Єдине, що залишилось - це поговорити із мамою і все з'ясувати. Ну мусить же бути якась причина, чому батьки не хочуть їхнього із Меріан союзу..

Отож, два дні юнак вдавав турботливого синочка і допомагав по господарству, поки Оксана відлежувалась вдома. А сам і не знав, як завести про це мову, бо жінка сама про невдалий вечір більше не згадувала, так ніби нічого і не було.

Але і жити постійно в невідомості, в усвідомленні того, що він мав це зробити, але не зважився, Саша також не міг. Та й Дмитро на роботі порадив йому те саме. Він сказав: "Якщо справді кохаєш, і це все серйозно, то треба боротись за своє щастя". Дивно, але він ніколи б і не міг подумати, що зможе розкрити душу своєму супернику.

Просто, отак легко взяти і розповісти, що коїться в нього на серці... Дивно, але він єдиний погодився його вислухати. Це був не його найкращий друг Роман, який зараз невідомо де завіявся, не Андрій, якого тепер хвилювала купівля нового автомобіля, і ніхто з його тих "вірних друзів", що були колись у коледжі... Дмитро просто розумів Сашка і всі його поради були справді від щирого серця.

Значить, він сьогодні усе і з'ясує...

Увечері, повернувшись з роботи, Сашко помітив, що мама сьогодні в настрої, і здається, більш-менш заспокоїлась. Аромат, що долинав з кухні, так і запрошував сісти за стіл. Ну точно, Оксана ж буде готувати тільки лише з бадьорим веселим настроєм, який у неї був присутній майже завжди. Ну, бувало всіляке: і проблеми, і негаразди, але вона ніколи не опускала руки і в важку хвилину завжди була поряд.

- Ну що, проходь, робітнику ти наш! - привітно зустріла господиня Сашка ще з порогу. - Давай швидко за стіл, я тут плов приготувала як ти любиш, ще зараз відкрию квашені огірочки і будемо бенкетувати!

- Добре, я тільки зараз! - відповів синочок і попрямував до ванної - мити руки. Через хвилину він уже сидів за столом, на якому було повно смаколиків.

От і постаралась же мама! Торт із шести коржів мабуть весь день пекла... Але зараз це все його не приваблювало, далась взнаки втома на роботі, ну і переживання щодо важливої розмови.

Мати зняла фартух, поставила перед сином тарілку із гарячою стравою і сама присіла навпроти, заваривши собі заспокійливого зеленого чаю.