Два полюси одного магніту (1)

Йому снився сон. Уява малювала райдужні картини і йому було настільки приємно їх спостерігати, що змушувало невинно усміхатись крізь сон. Але ідилію порушив писк мобільного телефона, який навіщось увірвався в його царство.

- ...М-м-м.. - сонно промимрив Сашко, розплющивши очі.

Він вороже подивився на електронний пристрій і машинально правою рукою вимкнув звук дзвінка. Йому було геть по барабану, що це мати переживає за свого гулящого синочка. Після цього Сашко повернувся на другий бік і уже готувався знову поринути в царство Морфея, інстинктивно прикриваючись теплою ковдрою, як раптом відчув чиєсь тихе сопіння.

Хлопець знову відкрив очі. І яким же було його здивування, коли він побачив поруч із собою ще одну особу жіночої статі, яка поки ще мирно спала.

Вона лежала на сусідній подушці, заклавши руки під голову, і її розтріпане скуйовджене коричневе волосся майже закривало обличчя. Решту її тіла було закутано у ковдру, яку між іншим, вони ділили на двох.

Стоп! Що це взагалі відбувається?

За мить, поки хлопець намагався второпати, що з ним коїться, у його пам'яті спливли події вчорашнього вечора. Так, отже: музика, багатий особняк, випивка, партії в карти, жарти дівчат, Славік і... ця кімната. Це точно була чиясь спальня, бо про це свідчили меблі, що тут знаходились.

Невеличка шафа, дзеркало, прикріплене на стіну, маленький вишуканий туалетний столик, ну і звісно, величезне ліжко з м'яким зручним матрасом (де зараз так безцеремонно розвалився Саша), по обидва боки якого стояли невеличкі тумбочки з шухлядами.

Сама кімната була пофарбована в ніжно рожевий тон, на стелі красувалась велика коштовна люстра, і підлогою служив акуратно вистелений паркет. Ну, нічого собі житло у Славка!

Але в цій кімнаті Ксандер точно знаходився уперше, адже вчора вони із хлопцями (ну і, мабуть, з дівчатами) веселились у просторій вітальні, де з кожним кроком кожна деталь навіювала розкіш і багатство.

Отже, все по порядку: значить, Сашко вчора отримав повідомлення від Романа, який запропонував розвіятись після важких буденних справ. Звісно, юнак погодився навіть не роздумуючи, адже алкоголь,танці, і знайомство з новим оточенням - це якраз те, що йому зараз було потрібно.

Щоправда, коли він дізнався, кому саме належить хата, де вони прийшли тусити, то хотів піти, адже Славко і його компанія аж ніяк не були його друзями. Більше того, Сашко не хотів знову потрапити в колючу ситуацію і бути приниженим, а знаючи Славка, цього не довелося б чекати вічність.

Проте хазяїн дому абсолютно байдуже поставився до такого питання, як присутність однокурсника. Того вечора тут була грандіозна вечірка і її учасниками були якісь знайомі Славка і Андрія. Сашко нарешті дізнався ім'я того третього зайвого із їхньої компанії, і схоже, навіть поладнав з ним. Проте, як згадував Андрій, їм бракувало Ігоря, який тепер працював на солідному заводі і не мав часу на всілякі розваги.

Але враховуючи те, що Сашко під покривалом був абсолютно голим, навіть без спідньої білизни, то вчора відбулося щось іще. Дивлячись на партнершу, яка судячи з усього, також була без одягу, юнак готовий був літати від щастя. Невже йому вдалося це зробити? Це ж треба було вчора стільки випити, щоб полізти обійматися із зовсім чужою дівчиною...

Та от хто вона така і що являє собою - оце його зараз хвилювало найменше. Цікаво, а їй було приємно?

Хлопець мимоволі посміхнувся і обережно доторкнувся рукою до її неслухняних пасм. Ніжними пестливими рухами він провів по обличчю, відкинувши волосся назад. Її шкіра була м'якою і шовковистою, далі йшов акуратний делікатний маленький носик і рожеві пухкенькі губки, які мабуть, вчора досліджували все його тіло.

От цікава вона, та штука Доля! Сашко і не уявляв, що його такий заповітний і бажаний перший раз станеться при таких обставинах, що він зовсім не буде пам'ятати про нього. Хоча, можливо, пам'ятає вона...

Від несміливого дослідження рис її тіла Ксандера відволікла вона сама, щойно прокинувшись. І одразу ж дала його пальчикам зрозуміти, що нема чого тут вивчати, легенько відштовхнувши їх від себе.

-Доброго ранку! - мило привітався він до неї.

Його голос звучав наче приємний мелодичний спів, аж навіть сам Сашко здивувався, наскільки він може бути ніжним. Чи це просто його фізичне тіло так відгукується на отриману насолоду? Дівчина у відповідь протяжно простогнала і разочок потягнулась на ліжку.

Проте побачивши поруч з собою абсолютно незнайомого хлопця, її розум спрацював блискавично. Вона миттєво сіла на ліжку і незрозуміло втупилася у Ксандера. Сон як рукою зняло...

- Господи, де це я? - з незрозумілим надривом у голосі звернулась вона скоріше сама до себе, аніж до хлопця.

- Та не парся... Ти там же, де і я. На ліжку... - лукаво підмигнув їй Ксандер, вирішивши відповісти на її запитання.

-На якому ще.. - вона геть не оцінила сарказму, запропонованого молодиком. - Що ти... і я... тут...

Вона запнулась на пів слові, боязко роззираючись по сторонах. Потім вона запримітила свою "природу Єви" і інстинктивно підібгала покривало поближче до себе, намагаючись закритись.

- Ти хто взагалі? - уже трішки притишеним схвильованим тоном знову запитала вона, дивлячись Ксандру прямо у вічі.

- Я хто? - невинно перепитав він, так само продовжуючи буравити поглядом незнайомку. - Та я твій принц, дівчинко!

- Він, що, знущається? Невже ця ситуація його забавляє? Блін, іще й голова розколюється наче той дзвін, - миттю пронеслось у її голові.

- Слухайте, Ваша Величносте, не могли б ви виявити мені честь вимітатись звідси?

Що тут вже казати, дівчинка виявилась не з простих і вже придумала свій коментар. Ну, якщо це його якась гра - тоді без питань, пограємо! Та в наступну секунду вона уже здалась.

- І що ж я наробила, дурепа? - пальцями рук юнка притулилась до своїх скронь, ніби намагаючись зняти жахливий біль, а заодно і згадати, що ж учора сталося.