Розділ 17

Коли я побачила Валентина була шокована, не вже він купив цю компанію тому, що я тут працюю.
Він посміхнувся пожав нашому уже минулому власнику компанії руку.
Мені було якось ніяково, не розуміла як на це реагувати. Після наради, я пішла до свого кабінету, сіла в крісло.
Стук у двері
- Так заходьте, - в кабінет увійшов Валентин я встала с крісла.
- Привіт, ти не зайнята? - говорить чоловік.
- Ні, можеш проходити, чи може на ви?! - він подивився на мене
- Міл, послухай. Я давно купив цю компанію, але я не знав що ти тут працюєш .- говорить чоловік.
- Слухай, ти вже знав що компані продана то чому ти не сказав одразу, що ти мій новий начальник.
-Тому, що так треба було. - ми дивилися в очі один одному
- Кому так треба? - запитую я.
-Мені, тому що ти мені сподобалась, а я замішаний не в добрих справах Даша. -  такого  я точно не очікувала.
- І що ти хочеш цим сказати?- я намагалася зрозуміти
- Міл я пов'язаний з кримінальним бізнесом. - не знала, що сказати йому.
- Але як? - промовила я
- Так треба. - мені це не дуже сподобалось.
- Чому? Я все зрозумію. - він сів на стілець, а я в крісло.
- Без цього ми з Гнатом навряд чи б знайшли Ігоря врятували Асю. -  повідомляє мені він .
- Ася знає?- не вже це правда.
- Звісно, вона все знає. - я була шокована.
- Валентин я не знаю, що тобі сказати. Ти можеш загинути? - це питання хвилювало мене найбільше.
- Так, але завжди є вихід. Даш розумієш так треба.- я взагалі не розуміла
- Я вже втратила дорогу для мене людину. Не хочу відчувати все заново. - я дивилася на нього розуміючи, що шансів бути разом у нас не має.
- Даш, я тобі все чесно розповів все як є, дай нам шанс. -  просить чоловік.
- Мені важко щось сказати, у мене є донька. Треба подумати Вал. Я не хочу ризикувати життям доньки.
- Я тебе зрозумів, вибач.- він пішов за ним зачинилися двері.
Мені було дуже боляче, я не могла бути з ним через небезпеку. Але моє серце каже мені, що він не допустить. Мені було важко, не вже Ася знає все?
Треба поговорити з подругою мене, вбивала ця ситуація.