Дві дівчини, море... і жодного грека

Розділ 43. Трохи романтики...

Розділ 43. Трохи романтики...

Вони повернулися до столу, де вже збиралися гості. Елені запросила всіх до святкового обіду, і повітря наповнилося неймовірними ароматами: на великих срібних тарелях з'явилася соковита риба на грилі, запечені з травами овочі, домашній сир, оливки, теплий хліб і великі миски грецького салату. Все пахло лимонною цедрою, розмарином і оливковою олією.

Мілана сіла поруч з Алексом. Навпроти них влаштувалися Кіра та Лукас.

- Тепер я розумію, чому ви так любите острів, — сказала Кіра, куштуючи запечені овочі.

- Тут усе простіше, — відповів Лукас. — Люди знають одне одного, допомагають, збираються разом. Немає потреби кудись поспішати.

- Мені подобається така філософія, — замислено сказала Кіра.

- Можемо якось повернутися сюди.

Кіра трохи здивовано підняла на нього очі.

- Якось?

- Якщо, звісно, ти сама цього захочеш.

Кіра лагідно, трохи сором'язливо усміхнулася.

- Можливо, і захочу.

Мілана краєм ока помітила, як Лукас затримав на подрузі погляд, повний неприхованої ніжності, і вирішила трохи розрядити атмосферу. Вона легенько штовхнула Кіру ногою під столом. Та не залишилася в боргу й одразу відчутно ляснула її у відповідь у гомілку.

- Ой! — тихо вигукнула Мілана, скривившись.

Алекс миттєво повернув до неї голову.

- Щось трапилося?

- Ні-ні. Просто… тут під столом хтось пробіг — може кіт, — зніяковіло відбрехалася вона.

Він нічого не питаючи зайвого, турботливо підсунув їй тарілку.

- Спробуй ось це. Я певний, тобі сподобається, воно з травами і лимоном.

- Ти вже встиг вивчити мої смаки?

- Дещо знаю.

- І що саме?

- Що ти любиш лимон у будь-яких стравах, але люто ненавидиш, коли тобі кажуть, що робити.

Мілана розсміялася, відчуваючи, як приємне тепло розливається всередині.

- Це вже непоганий початок.

- А ще ти завжди спочатку кажеш, що не голодна, а потім пробуєш усе з чужих тарілок.

Вона завмерла з виделкою на півдорозі до рота.

- Ти що, серйозно за мною спостерігаєш?

- Трохи є таке.

- І давно це почалося?

- Достатньо довго, щоб точно знати: просто зараз ти візьмеш і з'їси шматочок мого хліба.

Мілана подивилася на його хліб. Потім на нього. І, не моргнувши й оком, упевнено відламала шматочок.

- Ти маєш рацію. Досить спостережливий.

Алекс розсміявся так щиро, що за сусідніми столами люди теж обернулися до них із усмішками.

Обід тривав довго. Ніхто нікуди не поспішав. Гості розмовляли, сміялися, передавали одне одному страви. Елені кілька разів підходила до Мілани, дякувала за допомогу й запевняла, що Фета вже встигла за нею скучити.

Після десерту Марта з Гансом пішли прогулятися до старої церкви, а Кіра й Лукас вирушили подивитися на невеликий оглядовий майданчик.

Мілана залишилася у дворі.

Вона стояла біля кам'яної стіни, звідки відкривався краєвид на море. Сонце вже почало опускатися, і вода повільно змінювала колір із яскраво-блакитного на глибокий бірюзовий.

- Можна до тебе?

Мілана обернулася. Алекс стояв за крок від неї, тримаючи в руках дві високі запотілі склянки з холодним домашнім лимонадом.

- Звичайно.

Він мовчки подав їй склянку і став поруч, спираючись об теплий камінь.

Вони мовчки стояли кілька хвилин, але тепер у цій тиші не відчувалося ані найменшої напруги чи незручності. Панувала дивовижна гармонія: більше не треба було добирати дотепні жарти, виправдовуватися чи оборонятися.

- Тобі справді подобається тут? — тихо запитав Алекс, дивлячись на горизонт.

- Дуже. Тут усе таке… справжнє. Наче час трохи сповільнився.

- Мені теж подобається.

Мілана зробила ковток лимонаду, відчуваючи приємну кислинку.

- Знаєш… я ж спочатку зовсім інакше уявляла цю свою відпустку.

- А якою вона бачилася у твоїх мріях?

- Сонце, море, красиві місця, гарні фотографії. Можливо, кілька романтичних знайомств.

- І що пішло не так?

Вона повернула до нього.

- Ти серйозно питаєш?

- Просто хочу почути твою версію.

- Чайки, які влаштували на мене полювання. Пенсіонери, які фотографують усе, що рухається. Весілля, на яке мене ніхто не запрошував. Валіза із собакою. Півень, який вирішив, що я його особистий ворог…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше