Дві дівчини, море... і жодного грека

Розділ 35. Квіти у волоссі та кавалери на горизонті

Розділ 35. Квіти у волоссі та кавалери на горизонті

Біля наречених зібралася невелика, але дуже активна група гостей. Елені тримала в руках кілька довгих білих шовкових стрічок, переплетених із живими квітковими гірляндами.

- Мілано! — радо вигукнула наречена, помітивши її. — Іди швидше сюди!

- Навіщо? — підозріло спитала дівчина, сповільнюючи крок.

- Нам терміново потрібні ще дві дівчини для традиційного обряду!

Поруч із Елені вже стояла Кіра. Вона тримала свою стрічку з виразом обличчя людини, яка покірно чекає на виконання вироку.

- Мене вона теж знайшла, — сумно пояснила Кіра, коли Мілана підійшла ближче. — Операція «Безпечна втеча» провалилася.

- І що треба робити?

Елені з сяючою посмішкою простягнула їм шовкові стрічки.

- Це елемент весільного танцю «Мереживо». Просто тримайте свою стрічку й рухайтеся по колу разом із іншими. Це дуже просто!

Мілана взяла гладку, прохолодну стрічку. Подивилася на неї. Потім на Кіру.

- Вона сказала слово «просто».

Кіра тихо, майже безболісно прошепотіла.

- Ніколи. Ніколи не вір цьому слову в цій країні.

Музика на сцені змінилася, вона стала плавною, урочистою, хвилеподібною. Гості вишикувалися в коло. Стрічки в руках дівчат і хлопців переплелися над головами наречених, створюючи щось схоже на величезну, живу, дихаючу шовкову квітку.

Усе це виглядало неймовірно красиво. Навіть магічно.

Мілана на мить забула про свої побоювання. Вона просто дихала цим святом і насолоджувалася моментом. Вони рухалися по колу під згасаючі спалахи свічок. Крок. Плавний поворот. Ще крок.

Біла стрічка м'яко ковзала між її пальцями. Елені сміялася, закидаючи голову, а Нікос дивився на свою молоду дружину з такою безмежною ніжністю, ніби у всьому світі дійсно існували тільки вони двоє.

Мілана щиро усміхнулася, але в той самий момент хтось із гостей передчасно зробив крок назад. Мілана рвонула вперед, аби втримати дистанцію. Кіра відстрибнула вбік, рятуючи власні ноги. А Лукас взагалі метнувся казна-куди, геть заплутавшись у власному шарфі.

За якісь дві секунди шовкове «мереживо» перетворилося на морський вузол вищої категорії складності.

Мілана гарячково кинулася розплутувати стрічку. Марно — тугий вузол лише натягнувся. Вона смикнула на себе — не туди! Дівчина смикнула ще раз, з усієї сили намагаючись вивернути долоню, як згори пролунав загрозливий тріск і коротке:

- Ой!

Це вигукнула пані Марта.

Мілана завмерла з піднятою рукою. Як виявилося, її стрічка якимось дивовижним чином зачепилася за край масивної декоративної гірлянди, підвішеної над головним столом.

Ще секунда. Ще один важкий подих вечірнього вітру і вся квіткова конструкція над столом небезпечно похилилася набік.

- Мілано, обережно! — крикнула Кіра.

Мілана миттєво відпустила стрічку, але закони фізики вже вступили в дію. Гірлянда з шелестом зсунулася вниз. Кілька керамічних вазочок на столі захиталися. Хтось із жінок скрикнув, хтось із чоловіків засміявся.

А Мілана, замість того щоб відскочити вбік, керуючись чисто логічним інстинктом рятівника, кинулася вперед, ловити найближчу, найбільшу вазу з білими ліліями. Вона встигла. Ваза залишилася цілою й неушкодженою в її міцних обіймах. Але ціна порятунку була високою: половина квіткової гірлянди м'яко й мальовничо накрила саму Мілану.

Пишні білі троянди та зелені оливкові гілки звисали з її зачіски, стрічка кілька разів обвилася навколо плечей, перетворюючи її на грецьку німфу, яка щойно вибралася з густих хащів.

А прямо перед нею стояв Алекс. Він кілька секунд мовчки, не мигаючи, дивився на цю композицію.

Мілана, стоячи з вазою в руках і квітами на голові, теж мовчала. А потім дуже тихо, з найсерйознішим виразом обличчя, на який тільки була здатна, вимовила:

- Я можу все пояснити. Суто з наукової точки зору.

Алекс перевів погляд з її очей на велику троянду, яка граційно звисала у неї над лівим вухом.

- Навіть не сумніваюся в твоєму аналітичному таланті, — з глибоким прихованим сміхом сказав він.

- Я правда не хотіла!

- Я знаю.

- Я просто намагалася розплутати вузол…

- Знаю.

- Воно… воно якось само!

Алекс не втримався й широкого усміхнувся.

- Ну звісно. Як і завжди.

В цю мить наречений Нікос раптом першим голосно зааплодував. За ним підхопила Елені, сміючись до сліз. За кілька секунд аплодував уже весь весільний майданчик, вигукуючи схвальні виклики.

Мілана ошелешено озирнулася довкола, міцніше стискаючи вазу.

- Чому вони плескають?! Вони що, глузують?

Алекс підступив ближче, тихо сміючись.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше