Розділ 33. Усі танцюють сіртакі, а хтось — ревнує

Розділ 33. Усі танцюють сіртакі, а хтось — ревнує

Музика на сцені раптом різко змінила темп. Удари барабанів стали прискореними, частими. Натовп довкола синхронно видихнув і вибухнув гучним плесканням. Хтось збоку вигукнув:

- Сіртакі! Опа!

Мілана заціпеніла й здивовано озирнулася довкола.

- Що, знову?!

Алекс поруч щиро засміявся.

- Чого ти лякаєшся? У тебе ж багатий досвід.

- Не нагадуй мені про це, благаю! — вигукнула вона, згадавши той жахливий фестиваль, де вона станцювала сіртакі настільки «по-авторські», що група спантеличених німецьких туристів прийняла її рухи за новий етнічний канон і почала слухняно копіювати.

- Цього разу я виступаю в ролі глядача. Я просто стоятиму.

- Не вийде, — відповів Алекс із веселим жалем.

- Це ще чому?

- Бо ти вже всередині танцювального кола.

Мілана подивилась довкола. Справді. Гості вже зімкнули шеренги, поклавши руки один одному на плечі, й вона опинилася затиснутою в самому центрі цього палкого грецького кільця.

- Як я взагалі сюди потрапила?! — розпачливо запитала вона.

- Магія вечора, — знизав плечима Алекс.

- А як звідси вийти?

- Наразі ніяк. Тільки через танець.

Перший синхронний крок убік. Другий. Мілана слухняно повторила і цього разу, на диво, бездоганно. Третій. Четвертий. Темп зростав. Повітря довкола, здавалося, аж іскрилося від напруги. Вона вже сміялася на повні груди, підхоплена хвилею загального азарту. А потім вона помітила, що Алекс, який стояв праворуч і тримав руку на її плечі, дивиться зовсім не на свої ноги й не на сусіда. Він дивився тільки на неї.

- Чого ти так дивишся? — трохи збентежено випалила вона крізь шуми й оплески.

- Ти дуже весела, — сказав він, не зводячи очей.

- Це комплімент чи діагноз?

- Це комплімент.

- Тоді дякую.

Алекс нахилився трохи нижче до її вуха, щоб його голос пробився крізь гуркіт акордеона.

- Мені це дуже подобається в тобі.

На одну коротку секунду мозок Мілани повністю відключився. Земля під ногами наче хитнулася, а наступний крок сіртакі просто випарувався з пам'яті. Вона наступила Алексу на кросівок.

Музика вибухнула ще сильніше. Алекс засміявся, намагаючись втримати рівновагу.

- Не збивай мене своїми компліментами! — обурилася Мілана, палаючи щоками.

- Я навіть нічого такого не зробив!

- От саме! Ти робиш це навмисно!

Коли танець нарешті фінішував під гучні овації, Мілана, важко дихаючи та сміючись, відійшла до невеликого бічного столика, щоб нарешті перевести подих. Ноги гуділи, щоки палали від спеки. Вона взяла з таці склянку з льодом і водою, зробила кілька великих, жадібних ковтків.

Аж раптом поряд почула радісний жіночий голос.

- Алекс!

Мілана мимоволі обернулася через плече.

До Алекса стрімко підбігала висока, ефектна темноволоса дівчина в яскравій червоній сукні з глибоким вирізом. Не вагаючись ні секунди, вона кинулася йому на шию й міцно обійняла. Алекс щиро усміхнувся і обійняв її у відповідь.

- Ірино! Привіт! — його голос зазвучав радісно.

- Я була впевнена, що ти не приїдеш! — вигукнула дівчина, відхиляючись, але залишаючи руки на його плечах.

- Хіба я міг пропустити весілля Нікоса?

Далі дівчина щось швидко й емоційно защебетала грецькою мовою, активно жестикулюючи. Алекс коротко й невимушено відповів їй тією ж мовою. Вони обоє засміялися. Дівчина грайливо торкнулася його передпліччя.

Мілана зробила ще один ковток води. Потім ще один.

Прозора рідина в склянці раптом стала об'єктом її глибокого наукового інтересу. Вона почала розглядати бульбашки з таким виразом обличчя, ніби вирішувала долю квантової фізики. Усередині щось неприємно, гостро кололо. Дрібний, холодний голчастий укол.

Кіра, яка спокійно підійшла збоку, кинула один погляд на обійми Алекса з брюнеткою, потім на заціпеніле обличчя Мілани, потім знову на Алекса.

- Ні.

- Що «ні»?

- Нічого.

- Тоді чого ти так дивишся?

- Я?

- Так.

- Я просто дивлюся на воду.

Кіра подивилася на склянку.

- Дуже захопливо.

- Так.

- Щось нове?

- Мінеральна.

Кіра не втрималася й тихо пирхнула.

- Міло.