Розділ 22. Фото на пам'ять

Розділ 22. Фото на пам'ять

Мілана непомітно, крок за кроком, відступала вбік, поки не опинилася на самому краєчку натовпу. Вона випрямила спину, склала руки на грудях і спробувала злитися із високим кущем дикого олеандра.

Якщо бути абсолютно відвертою, вона гарячково вираховувала траєкторію для втечі. Один різкий ривок праворуч, стрибок за найближчий камінь і вона вже на стежці, прямує до готелю.

Кіра, яка стояла трохи попереду, миттєво розкусила її маневр і повернула голову.

- Навіть не думай, Міло. Не вийде.

- Про що ти? — Мілана спробувала зробити найневинніше обличчя, на яке тільки була здатна.

- Я надто добре знаю тебе.

- Ой! А що залишається робити? Поки вони так захопилися фотографуванням, а не нами, то ми можемо спокійнісінько втекти.

- Пані Марта час від часу дивиться на нас. Вона одразу помітить.

Мілана важко зітхнула.

- Кіро! Хто не ризикує, той не п’є шампанського, хіба ні? Якщо я зараз непомітно зникну з кадру, то мене потім зможуть просто домалювати у фотошопі? Десь у куточку, пристойного розміру й обов'язково в закритому парео?

Кіра іронічно примружилася.

- Пані Марта знайде тебе й змусить позувати наживо. Навіть у фотошопі.

- Але ж...

- Не смикайся, бо зробиш тільки гірше.

- Готові, фройляйн? — голосно, на весь берег вигукнув Ганс.

Уся компанія пенсіонерів дружно розпливлася в найчарівніших усмішках. Мілана теж чесно спробувала зобразити радість від того, що відбувається. Вийшла судомна, натягнута гримаса, щось середнє між ввічливим виразом обличчя й мовчазним благанням про порятунок.

Ганс урочисто підніс фотоапарат до ока.

Раптом до Мілани дійшло і наче струмом ударило від несподіваної думки. Пан Ганс охопив своїм об'єктивом не лише їхню веселу шеренга, а й увесь пляж із його відпочивальниками, які були всі просто «без комплексів».

Серце Мілани тьохнуло й пішло десь у босоніжки. Вона підхопила край сукні й блискавично, наче олімпійський спринтер, підбігла до фотографа.

- Чи не могли б ви... будь ласка... сфотографувати нас трохи ближче?— гарячково прошепотіла вона англійською, благально дивлячись йому в очі. — Тільки наші обличчя! Лише обличчя!

Ганс уважно вислухав її плутане прохання. Замислено кивнув лисиною, випростався й серйозно мовив:

- Окей! Я зрозумів, фройляйн!

Мілана полегшено видихнула, витираючи долонею піт з чола.

- Дякую... Щиро дякую вам...

Ганс повільно й поважно зробив три великі кроки назад.

Мілана здивовано кліпнула, відчуваючи, як земля під ногами починає плавно просідати.

- Е-е... Пане Гансе?

Потім він зробив ще два кроки назад, піднявши апарат вище.

- Ні... Почекайте...

Ще три широкі кроки назад.

- Ні-ні-ні, це ж не «ближче»! Це зовсім не те!

Тепер пан Ганс стояв практично по кісточки у воді.

- Perfect! — радісно гукнув він через весь берег.

З цієї точки перед ним відкривалася дивовижна, велична панорама: безкрає бірюзове море, розпечені скелі, сліпуче блакитне небо, абсолютно увесь нудистський пляж... і вся їхня строката делегація в самому центрі цього свята життя.

Мілана безпорадно простягнула руку вперед, але голос від розпачу просто відмовив.

- Smile!

Фотоапарат Ганса клацнув раз. Потім удруге.

- Давай ще пару! Про запас! — бадьоро вигукнула пані Марта, поправляючи капелюшок.

- Не треба... благаю... — ледь чутно пролепетала Мілана, закриваючи обличчя долонями.

- Для надійності треба обов'язково! — підтримала подругу пані Гертруда, не випускаючи з рук свій автономний вентилятор.

Ганс із поважним виглядом справжнього майстра оцінив кадр на маленькому екранчику.

- Гарно... — пробурмотів він. Потім задумливо нахилив голову набік. — Але треба ще трохи ширше. Для об'єму!

- Ширше?! — витиснула з себе Мілана тоненьким, майже ультразвуковим писком.

- Так! Тут же такий неймовірний краєвид довкола!

Він зробив ще два кроки назад. Тепер теплі хвилі солоного моря вже діставали аж до його колін.

- Ідеально!

- Це катастрофа, а не «ідеально»! — мало не на весь голос закричала Мілана.

Але її вже ніхто не слухав. Усі були зайняті позуванням.

Папуга Руді у своїй клітці, спіймавши загальний кураж, пронизливо заверещав:

- Фото! Фото! Сир! Усміхайся!

Уся німецька компанія разом із пані Мартою слухняно витягнула губи в найщасливіших усмішках. Мілана теж вишкірилася. Губи розтягнулися в посмішці, а от в очах застиг первісний жах перед майбутньою ганьбою.