Розділ 21. Відступ скасовується

Розділ 21. Відступ скасовується

Дівчата вже майже дісталися порятунку, дійшовши до тінистої стежки, яка вилася вгору між сосен. До омріяного повернення в цивілізований світ із одягом, парео та звичайними купальниками залишалося якихось метрів двадцять гарячого піску.

Мілана від напруги навіть почала подумки й пошепки рахувати кроки, наче сапер на мінному полі:

- П'ятнадцять...

- Чотирнадцять...

- Тринадцять...

- Що ти там шепочеш під ніс? — здивовано перепитала Кіра, не зменшуючи темпу.

- Рахую.

- Що рахуєш?

- Відстань до нормального життя, де люди носять шорти.

Кіра тихо, щоб не привертати уваги, засміялася.

- Не поспішай радіти, Міло.

- Це ще чому?

- Бо наша відпустка ще жодного разу не дозволила нам просто так взяти й піти без чергової пригоди.

Мілана вже відкрила рот, аби заперечити й заявити, що цього разу все точно минеться... Але саме в цю мить над у всією затишною затокою бадьоро й гучно пролунало:

- Marta! Фото! Фотографірен!

Це пан Ганс, сяючи засмаглою лисиною, енергійно замахав у повітрі величезним, професійним фотоапаратом із масивним об'єктивом.

Пані Марта миттєво пожвавішала, аж її тропічна парасолька в руках здригнулася.

- Ой! Загальне фото! Усі до мене!

Мілана миттєво завмерла на місці, так і не донісши ногу до стежки.

- Ні-ні-ні... тільки не це...

Кіра поруч теж повільно й приречено заплющила очі.

- Так і знала. Моя інтуїція сьогодні працює без збоїв.

Поки дівчата мовчки сподівалися злитися із грецькими соснами або стати абсолютно невидимими, пані Марта вже керувала процесом зйомки, ніби режисер на майданчику якогось блокбастера.

- Гансе, стань трохи лівіше, ти затуляєш сонце!

- Дітере, не ховайся за кущ!

- Отто, перестань доїдати той персик, сік тече!

- Інгрід, усміхнися, це ж відпочинок!

Розкішний зелено-червоний папуга у своїй дорожній клітці, яку німці притягли з собою навіть на берег, ніби відчув важливість цієї миті й голосно, на весь пляж пронизливо закричав:

- Фото! Усміхайся! Фото!

Уся туристична компанія дружно й щиро засміялася.

- Бачиш, Гертрудо? — гордо вигукнула пані Марта. — Наш Руді в нас уже майже професійний фотограф!

Папуга повернув голову на тридцять градусів і ще голосніше додав:

- Сир! Фото!

- Молодець, Руді! — похвалила його пані Гертруда, поправляючи свій солом'яний капелюшок.

Мілана тихо, ледь помітно штовхнула Кіру ліктем у бік.

- Мені здається, цей птах зараз розмовляє розумніше й чіткіше за мене.

- Не перебільшуй, Міло.

- Я не перебільшую! Я зараз від стресу навіть слово «пляж» правильно вимовити не зможу.

- Дівчатка! — раптом голосно покликала пані Марта, озираючись довкола. — Ну що ви там застрягли біля кущів?

Мілана несміливо й безпорадно показала пальцем на заповітний вихід зі стежки.

- Пані Марто, ми вже... мабуть... до готелю...

- Та яке там «мабуть»!

Пані Марта вмить опинилася поруч і рішуче взяла Мілану під руку.

- Одне спільне фото на згадку і вільні!

- Але ж...

- Одне-єдине!

- Ми зараз взагалі не фотогенічні...

- Не хвилюйся, фройляйн, — добродушно посміхнувся Ганс, налаштовуючи спалах та об'єктив. — Я професіонал, я вмію обирати правильний ракурс!

Мілана приречено й безпорадно подивилася на подругу.

- Кіро... мені реально страшно.

- Мені теж, повір.

- Чого саме ти боїшся?

- Ще точно не знаю, але я починаю панікувати й хочу по-швидше евакуюватись звідси.

За хвилину вся строката делегація вишикувалася на білосніжному піску для великої спільної фотографії.

Ганс походжав перед ними, як справжній постановник.

- Вище підборіддя!

- Ближче один до одного!

- Усміхаємося всі разом!

Папуга в клітці теж не відставав від загального ритму.

- Усміхайся! — горлав він на весь пляж. — Сир! Марта!

Пані Марта була в повному захваті, сяючи від щастя.

- От бачите? Навіть Руді знає, як правильно фотографуватися для альбому!