Друга дія

Кімната о. Джона і Мері.

О. Джон стоїть біля вікна, Мері ходить в задумі по кімнаті.

О. Д ж о н.  Я закурю?

М е р і.  (похмуро) Ні.

Пауза, о. Джон тяжко зітхає.

О. Д ж о н.  То, що, – ця ікона дійсно існує?

М е р і.  А хто зна… ти у нас священик, ти скажи.

О. Д ж о н.  Ага. (пауза) Тепер цей Тапер буде тебе розпитувати про родину Недошитька в Канаді, бо це ж і його родина також. Будь готова розповідати хто там коли, кого і як.

Пауза.

М е р і.  Я не зобов’язана цього знати – подруга просто попросила довідатися, ось і все.

О. Д ж о н.  О’кей. (пауза) То що, мочим цього Філюся, бо кинув у твого татуся ключами?

М е р і.  Та ні. Чекаємо від кагебіста інформацію.

О. Д ж о н.  О’кей ще раз.

Пауза, о. Джон починає сміятися.

М е р і.  В чому справа?

О. Д ж о н.  Твій батенько кидався ключами!.. Ось в кого ти така вдалася.

Мері хапає попільничку і кидає її в о. Джона. О. Джон регоче.

М е р і.  (в нервах) Я тебе…

О. Д ж о н.  (продовжує) …замовлю кіллерові.

Пауза, о. Джон підіймає попільничку, ставить на столик і сідає в крісло.

М е р і.  Щось ніхто не пам’ятає року смерті мого батька.

О. Д ж о н.  Скажи: хто сказав що його вбили?

М е р і.  Та бо... я щось таке пригадую з дитячих споминів, та й – агов!.. Чого мене мучить жага помсти?

О. Д ж о н.  Може це не від батька, а від матері походить? (пауза) Ким була твоя матуся?

М е р і.  Повторюю: зв’язковою УПА, її засудили, вивезли в Сибір і звідти вона вже не повернулась.

О. Д ж о н.  Ага… і хто тобі це сказав?

М е р і.  Та ж твої батько і мати!

О. Д ж о н.  Мій батечко і матуся приїхали до Штатів у 1946-му, а ти в Україні народилася у 1947-му. Звідкіля вони могли знати про тебе і твоїх батьків?

Пауза.

М е р і.  (задумливо) Не знаю, хтось переказав.

О. Д ж о н.  Ясно. (пауза) То, що конкретно тобі сказано про твоїх батька і матір?

М е р і.  (злиться) Ти тупий, чи п’яний? Скільки повторювати?.. Мати перед арештом віддала мене чужим людям. Люди тільки і запам’ятали, що моє прізвище Недошитько, батько – монах.

О. Д ж о н.  (по-філософськи) Дідо був монах, батько був монах і я, коли виросту, так само стану монахом, щоб мої діти мали ким пишатися.

Пауза.

М е р і.  (скаженіє) Ти вважаєш цей жарт зараз доречним?

О. Д ж о н.  (їй в тон) А тебе не бентежить те, що Миколай Недошитько на момент твого зачаття, якщо і був живим, то вже мав 80-ть з гаком років і, скоріш за все, не міг впоратися з зачаттям дитини, якщо би йому раптом не відомо з якої причини спало на думку це зробити?

М е р і.  (спокійніше) Бувають випадки…

О. Д ж о н.  (перебиває) Може це інший Недошитько, а не старий дідо? Тебе як по-батькові?

М е р і.  По-батькові вигадане, але батько точно був монахом… чи ключником!

Пауза.

О. Д ж о н.  Послухай: можливо хтось з молодих Недошитьків є твоїм батьком. (пауза) А люди пліток наробили, пам’ятали, що був монах в роду, та й одне одному: «монах, монах» і тому ти «донька монаха», а це насправді всього на всього родич цього старого Недошитька.

М е р і.  Що ти пропонуєш?

О. Д ж о н.  Тапера розговорити. Стовідсотково хтось з молодших Недошитьків існував, і він би мав бути твоїм батьком?

М е р і.  Добре. Поговоримо з Тапером.

О. Д ж о н.  Перед Френком поклопочешся про моє підвищення?

Пауза, Мері мовчить.

О. Д ж о н.  Зрештою, ти можеш навіть признатися, що твоє прізвище Недошитько.

М е р і.  Не думаю… спалимо легенду.

О. Д ж о н.  Та не спалимо, хто тут буде шукати якогось отця з Канади і випитувати твоє дівоче прізвище…

Чути обережний стук в двері.

М е р і.  (до о. Джона) Йди відкрий.

О. Джон ліниво підводиться і йде до дверей.

М е р і.  (нагадує) Отче!..

Рухи о. Джона перемінюються.

О. Д ж о н.  (кумедно) А хто там? (до Мері тихо) Так?

З-за дверей чути голос Писаки.

П и с а к а.  Це до вас Гордій Літус-Хоєцький.

О. Д ж о н.  О, як несподівано (відчиняє двері). Заходьте.

Писака з радісним виразом обличчя, пританцьовуючи, заходить до кімнати.

М е р і.  Прошу заходити.

О. Д ж о н.  Прошу сідати.

П и с а к а.  (оглядає номер) Дякую, чудово… Тут був кабінет головного редактора (сідає в крісло).

М е р і.  А де була келія Миколи Недошитька?..

Пауза.

П и с а к а.  О-о-о… цього я вже не пам’ятаю, треба Філюся питати…

Пауза.

О. Д ж о н.  То що вас привело до нас?

П и с а к а.  Я б хотів дещо запитати, якщо, звичайно, буде на це ваша ласка.

М е р і.  Стосовно?

П и с а к а.  Бачите, на сьогоднішній день я пишу відразу кілька романів, вірніше – роман і повість. І ось у повісті у мене буде український емігрант зі США, син якого стає справжнім мафіозі!

О. Джон раптом розкашлюється, не може спинити кашель, Мері підходить і плескає о. Джона по спині.

П и с а к а.  І я б хотів у вас дещо запитати. Як відомо з фільмів про мафію…

О. Джон продовжує кашляти.

П и с а к а.  Може мені пізніше зайти?

О. Джон раптом припиняє кашляти.

О. Д ж о н.  А знаєте що? Давайте з вами спробуємо справжнього американського віскі?

М е р і.  (до о. Джона строго) Я б вам не радила!

О. Д ж о н.  (до Писаки) А ми все одно спробуємо.

П и с а к а.  Гаразд. Мушу признатися, що досі жодного разу не вживав віскі. Його просто на просто у Радянському Союзі не було.