Душа, що лишилася вдома.
Спустошення
Чи може вдень,
Чи, може, вночі
Нам світ тихенько
Щось шепоче?
Сьогодні вдень,
Сьогодні вночі
— щось там,
За обрієм, гуркоче.
Не грім, не дощ
І не холодна стужа,
Хоч і зима
Сурова й дужа.
Вже недалеко,
Вже десь поруч
— той гуркіт злісний
Та жахливий.
Там ті, кого не має бути.
Там ті, що кривдять,
Що холодні дуже,
Що злі, недобрі та ворожі.
Тут син на вушко
Щось шепоче,
Донька тихенько
Ллє сльозу.
Чи знов настане ранок Божий?
Чи ніч скінчиться в цю війну?
Чи Бог ще є?
Чи Бог ще чує?
Нехай побачить.
Нехай відчує.
Дітей молитви,
Дітей страждання.
Нехай він нас
Не залишає,
Нехай змилується
Над нами.
Бо ж він є батьком,
Батьком спільним.
Хіба ж дітей карають
Аж так сильно?...
***
2026 рік. Я так хочу додому...
Відредаговано: 07.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
