ПАСТКИ ТЕМНОГО СВІТУ

Наступного ранку Лея прокинулася з дивним відчуттям тривоги. Її тіло ще пам’ятало напруження бою з Каем, а розум наповнювався сумнівами. Вона сиділа біля вогнища, дивлячись на тіні на стінах, і не могла відштовхнути думку, що минуле може повернутися — навіть якщо Кай тепер мертвий.

— Лея, ми повинні йти, — промовив Кайден, підходячи до неї. Його голос був спокійний, але в очах блищала тривога. — Темний Світ не дає нам спокою.

Вони рушили коридорами форпосту, але ще не встигли вийти на зовнішнє подвір’я, як повітря наповнилося важким запахом диму та хімічного розчину. Лея натиснула долоні до обличчя, намагаючись втримати подих.

— Це пастка, — прошепотіла вона. — Я чула про таке…

Кайден оглянувся навколо і побачив невидимі нитки, що світлилися тьмяним фіолетовим світлом. Кожен неправильний крок міг призвести до вибуху пастки або падіння стіни.

— Тримайся за мною, — сказав він, стискаючи її руку.

Кожен їхній крок вимагав максимальної концентрації. Лея відчула, як її страх перетворюється на адреналін. Їй довелося боротися з власними сумнівами: «А що як Кайден помилиться? Що як я стану тягарем?»

— Лея, слухай мене, — наказав Кайден, помітивши, що вона трохи відстала. — Ми робимо це разом.

Вони пересувалися коридорами, ухиляючись від пасток, стін, що раптово опускалися, і хитромудрих механізмів, які могли затягнути їх у темряву назавжди. Кожна невірна дія могла коштувати життя.

— Я… я боюся, — тихо зізналася Лея, її голос тремтів.

— Страх — це нормально, — відповів Кайден. — Але поки ми разом, ми зможемо пройти будь-що.

Його слова зігріли її, а страх поступово змішувався з рішучістю. Лея відчула, що їхня хімія — не просто бажання, а справжня сила, яка допомагає виживати.

Коли вони нарешті пройшли через останню пастку, Лея вдихнула глибоко.

— Ми зробили це… — прошепотіла вона, серце ще калатало.

Кайден посміхнувся, але в його погляді була тінь тривоги.

— Це лише початок, — промовив він. — Темний Світ не відпустить нас. І я знаю… твоє минуле теж ще може дати про себе знати.

Лея відчула холод по спині. Вона знала, що він правий. Хоч Кай тепер мертвий, колишні стосунки залишили слід, який може виявитися небезпечним.

— Ми будемо готові, — прошепотіла вона, намагаючись переконати не лише його, а й себе.

Вони рушили далі, і темрява, що висіла над форпостом, ніби шепотіла, що випробування тільки починаються.