Космічні роздуми

Чи одні ми у Всесвіті?

Людство шукає відповідь на це запитання відтоді, як вперше поглянуло в небо та побачило крихітні мерехтливі ліхтарики, що невпинно підморгували їм із глибин незвіданого світу. Ми не знаємо які думки тоді у них викликало це дивовижне видовище. Проте, я впевнена, що саме в той момент відбувся перший мимовільний контакт людей із величним та неосяжним космосом, пізнання якого пройшло через ери та тисячоліття аж до наших днів.

Людина побувала під водою, піднялася на найвищу гору в світі, проклала стежки серед непроглядних тропічних джунглів, проте, космічний простір для нас досі сповнений нерозкритих таємниць та безкінечної вервечки захоплюючих загадок. Поки що. Адже я впевнена, що все іще попереду.

Людина досі не може збагнути тієї вражаючої неосяжності Всесвіту, в якій вся наша велика планета стискається до розміру, меншого за атом, а політ в інший кінець може зайняти мільйони років. Сонце, наше найголовніше джерело енергії, – всього лише одне з мільярда різноманітних світил, що існують у космосі. Все, що доступне для споглядання у телескопи – зірки, туманності, галактики – на перший погляд розкидані в просторі у безладному хаосі. Проте, якщо придивитись ближче, то кожне небесне тіло підпорядковане якійсь невидимій силі, що контролює будь-які процеси у Всесвіті.

І тоді виникають цілком логічні запитання: що ж то за сила? Як вона виникла і що собою являє? На жаль, наш розум не здатен знайти потрібні відповіді. Ми можемо лише здогадуватися і робити певні припущення. І вірити. Адже, я вважаю, що віра – це найголовніше у цілому Всесвіті.

Я вірю, що всьому є своє пояснення і кожна піщинка, кожен атом у космосі знаходиться в потрібному місці. Я вірю, що людині під силу все і кожен з нас існує тут і зараз не просто так. Ми – творіння Всесвіту, якому підвладні будь-які закони. І цілком можливо, що не одні.

Мабуть поки що нам не дано про це знати. Може ми все ще не доросли до реального контакту із іншими потенційними цивілізаціями. Але я впевнена в одному: космос живий! Він говорить до нас на мові, яку поки що ми не в змозі розшифрувати, і рухається шляхом, який наразі для нас невідомий. Інакше це все просто було б даремним марнуванням безмежного простору.