Сон... 11.07.2019

Я йду по подвір'ю...
Він. 
— Ого ти ХОДИШ!!!???
— Да, Анастазій.— Сказав енергійним голосом і перестрибнувши 1 сходинку пішов у хату. Я пішла за ним.
Він був у чорних штанах і темно-сірій кофті. "Плотний", не такий як був в житті. 

Ми прийшли і я почала вибачатись перед ним.
— Вибач! Вибач мене за все!!! Будь ласка!
Він дивиться на мене і мовчить. Дивиться на ліжко і підходить до нього.
— Не лягай. Тобі це не потрібно!
— Вам потрібно було мене краще будити! 
Він лягає на ліжко. Я виходжу. І знов заходжу.

Встав і пішов на 2 ліжко. Лягає, але зараз в нього перемотана щелепа і руки. 
— Настя, розкрий мене. — Я розкрила. І виходжу з хати.

На вулиці ще світло. 
Мій дядько заносить стіл. І всі накладають їсти.
Я заходжу. Стіл накритий, їжі багато.
Для мене немає стільця. Напроти мене Марія. Або вона сидить на високому стільці, або в неї теж його немає.
Зліва від мене сидить Лора.
Зправа від мене сидить мій дядько. А за ним лижить Дмитро, мабуть спить (або він лижить .......).
Машка заносить стілець (чи для мене, чи для себе). Вона не встигає його покласти, як Лора вже випила (це було спіртне, але я не пам'ятаю яке). Машка йде на двір. Я забираю від Лори стакан і кладу на інший стіл.

Я вийшла на двір. Вже темно. Бачу  3 повних місяці. Вони ВЕЛИЧЕЗНІ!!! Один місяць закриває другий по половину третій теж. (Вони як розтроювась). Місяці починають кружляти. В мене підкошуються ноги. Я впираюсь в Машку. 
Мене кличе Діма. (Він мене і не покликав і покликав. Між нами була якась связь?). Я риву і забігаю до нього.

Він піднімається по пояс і питає з страхом. З відкритими, здоровими очима і ротом.
— ТИ ЦЕ БАЧИЛА!!!???
— Бачила. —  Говорю йому в істеріці.

Я виходжу. Вже світло.
Сімич говорить " Ну що ж, тавайте будемо їхати."
На подвір'ї стоїть кінь і машина, а на дорозі ще якийсь транспорт (я не можу спомнити що це було). 

— Анастазій, подивися на кота. — Сімич.
Я дивлюся, а він сам маленький, голова світло-сіра, тулуб червоний (≈теплий, кірпічний), шерстка грязна. Коли я роздивилася, він втік.

Я сіла на коня і поїхала.

Я, мабуть, проснулась...