Думки Ідеота Книга яка ніколи не завершиться
І ось мить... Мить, яку не можна вернути... Життя, яке не можна вернути... 1.07.2019
Я йду до Марії. Ніч. Вже 21:53.
— Маріє, я хочу піти до нього.
— Ти впевнений?
— ...— я не сказав нічого просто подивився на неї.
Шаг. Два. Підхожу ближче. Світло в хаті горить.
Я вже на сходах. Заходжу і бачу його... Блідого, тіло охолоджується, руки зв'язані і щелепа теж.
В мене піткошуються ноги. Тримаюся за стіну я впадаю в істереку! Кричу, риву, задихаюся!
—Вибач— незнаю як, але я змогла сказати лише одне слово "вибач". Чесно кажучи, я не знаю чи то я до нього, чи то я до Марії сказала.
Я хочу падати, але тримаюся. Піжу сідаю на стілець.
—Анастазій, ти ж сам хотів! Чого боятись? Заспокійся!—я це чув і не чув.
Мною трясе. Кидає вперед, назад. Я реву! І на мене дивиться мій батько...
#3122 в Молодіжна проза
#4639 в Різне
Відредаговано: 26.11.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
