Я ромашка, проста і непримітна
Живу в селі на лузі на роздоллі,
І часто рвуть мене усі,
В букети ставлять і вплітають в коси.
Душа моя тендітна і крихка,
І можу вмить від рук зламатись,
Хоч доля в мене зовсім не легка,
Я все ж цвіту - красива і міцна.
Сусідні квіти поцвітуть - і в'януть,
Вони в букеті довго не стоять,
А я, як тільки до води дістанусь -
Цвіту собі та не спішу згасать.
Сама не розумію, де сили в мене
Беруться у цім нелегкому житті -
Війни смак, жорстокість і байдужість,
А я цвіту собі на лузі у селі.
Цвіти, ромашко, не зів'янь!
Тримайся міцно, мужня будь!
Хай не зрадіє мороз лютий,
Що намагається тебе зламать.
Вір, весна знову прийде -
Земля віддтане, відійде,
Корінчик твій знов оживе,
Під сонцем теплим розцвіте!
березень 2016 року.
Відредаговано: 31.03.2023