Розділ 24. Сумістити корисне з приємним

Розділ 24. Сумістити корисне з приємним

В якості навчального Максиміліан обрав новенький двомісний автомобіль, обладнаний на випадок дощу розкладним козирком. Машина легка в управлінні, маневрена, компактна. Корпус за новою абсильванською модою відсвічував білим. На капоті — рельєфний позолочений фамільний герб.

Лорду подобався автомобіль. Хоча колір, мабуть, змінив би на інший. Але панянки аж пищали саме від такого сніжного відтінку. Може, блискуча білизнá стане для конкурсанток антистресовим фактором? Адже більшість із них коли дізналися про завдання, стали зливатися з кольором капота.

Чого не скажеш про Белінду. Жодної блідості майбутнє випробування у неї не викликало. Хоча вона і зойкала нарівні з іншими, але анітрохи справжнього страху в очах не блиснуло.

Коли Максиміліан під’їхав до входу в резиденцію, Белінда вже стояла на ґанку. У вільних брюках, які підкреслювали її тонку талію і блузі дивного крою, яка не відповідає ані старій, ані новій моді. Асиметричний виріз відкривав одне плече. Сміливо. В цьому була вся Белінда. Не боїться відчайдушних експериментів ні в науці, ні в житті. Здатна на відчайдушні вчинки. Взяти хоча б цей її роман із власним викладачем — досить зухвалий експеримент.

Чи засуджував Максиміліан Брайона? Мабуть ні. Лорд розумів професора. Складно пройти повз такої дівчини. Вона наче вибухонебезпечне поєднання суворої заучки і азартної авантюристки в одному флаконі. Максиміліану подобалися обидві складові. Він любив розумних жінок. Це заворожує, коли в дівчині є глибина. Коли можна сміливо пірнати у вир її очей без страху натрапити на порожнечу і розчаруватися. А коли до розуму додається ще й темперамент і авантюрний дух, коли не можеш передбачити, що вона зробить в наступну хвилину — ось тут ти вже точно попався. Тому, так — Лорд розумів Брайона. Розумів і... ревнував.

Максиміліану хотілося, щоб Белінда брала участь у відборі. Брала участь і перемогла. Тепер хотілося навіть більше, ніж тоді, коли вони розмовляли віч-на-віч, і вона відмовилася від участі, посилаючись на відсутність інтересу до сімейного життя. Тоді він відчував до Белінді інтерес, який відчуваєш до красивої незвичайної ледь знайомої дівчини. Але тепер Максиміліан знає її набагато краще. І інтерес не пропав — навпаки, переріс у захоплення, яке з кожним днем ​​тільки набирає обертів.

І це його дратувало. Чому? Здавалося б, все йде так, як бажає Лорд. Белінда запевнила, що бере участь у відборі, щоб перемогти. Що її роман з Брайоном — всього лише чутки. І на перший погляд вона дійсно намагається виграти — це помітно. Максиміліан був майже впевнений, що якщо захоче, вона з легкістю дійде до фіналу і переможе. І що тоді? Приворотне зілля не знадобиться. Принаймні, йому. Він бажав цю зухвалу дівчину без будь-якої хімії. Хімія сама по собі вирувала в крові, щойно опинявся поруч із нею.

Але Лорд відчував, що не все так просто. Щось не так. Намічається якийсь підступ. Йому здавалося, що Белінда готова будь-якої миті спеціально провалити випробування. Він не повірив, що стосунків із професором не було. Він вимагав доказів. Повів себе нерозумно, як хлопчисько — взяв на слабо. Але чомусь не шкодував про свій хлоп'ячий вчинок. Коли тримав її в обіймах і цілував, коли туманилось у голові від того, що її губи відгукувалися на його зухвалу ласку, майже повірив, що вона не відчуває пристрасті до іншого чоловіка. Але варто було віддалитися на крок, знову повернулося відчуття, що відбувається якась гра.

Лорд буде не Лорд, якщо сьогодні ж не дізнається все і остаточно. Гертруда зі своїм конкурсом влучила в ціль. Те що треба, щоб вивести Белінду на чисту воду. Автомобілі були пристрастю Брайона. Максиміліан це знав. І був упевнений, що якщо у Белінди і професора були стосунки, то напевно, той прищепив любов до автомобільних прогулянок і своїй дамі. А знаючи характер цієї дами, можна з упевненістю сказати, що вона попросила свого кавалера навчити її водити. І якщо Белінда з автомобілем на ти, Лорд це відчує, як би старанно вона не вдавала невпевненість і побоювання.

— Не бажаєте відразу зайняти водійське сидіння? — зустрів Максиміліан питанням Белінду, щойно вона підійшла до автомобіля.

Він вибрався з машини і галантно простягнув їй руку.

— Якщо вам не шкода цю білосніжну досконалість, яку буде розбито об перше ж дерево, тоді звісно, — вона вклала свою долоню в його.

Лорд посміхнувся, але не став випробовувати долю — посадив Белінду на пасажирське сидіння. Неспішно обігнув автомобіль і сів за кермо.

— Керувати машиною не складніше, ніж варити зілля, — запевнив він ученицю. — Поки їдемо в Трінаті, уважно спостерігайте, як це робиться, а на зворотному шляху я дам вам покермувати, якщо, звичайно, матимете таке бажання.

Антоніна слухала про систему управління автомобілем неуважно. Вона встигла почитати місцевий підручник з водіння перед початком практичного заняття. Все виявилося навіть простіше, ніж вона думала. Щось середнє між управлінням сучасним земним автомобілем і простеньким дитячим картом. Звичайно, практика їй в будь-якому випадку не завадить, але попереду ще сім днів навчання — встигне. А поки її основне завдання — робити вигляд, що всі ці автомобільні премудрості для неї темний ліс.

Здається, поки Лорд не надто був вражений грою, хоча Тоня дуже старалася — по десять разів перепитувала одне й те саме. Він терпляче повторював, але погляд його був, як завжди, якимось незрозуміло багатозначним. Явно готує підступ. Чому раптом для практичного заняття вибрав не катання по Великій Кільцевій алеї парку, а поїздку в Трінаті?

Наскільки Тоня знала, так називалося невелике село, розташоване неподалік від резиденції. Що, цікаво, Максиміліан там забув? Ні, звісно, їхати по мальовничій заміській дорозі було значно приємніше, ніж намотувати кола навколо резиденції. Теплий вітерець здував з квітучих навколишніх садів ніжні аромати, вечірнє сонце м'яко зігрівало потилицю і відкрите плече, птахи акомпанували весні дзвінким гомоном. Але Антоніна здогадувалася, що не пісні пернатих змусили Максиміліана вибрати такий маршрут.