Розділ 12. Посильний

Розділ 12. Посильний

Максиміліан продовжував насолоджуватися кавою, але за пасьянсом Вірджіля більше не стежив. Заглибився в свої думки. Вигадував план, як викликати Белінду на відверту розмову. Звичайно, можна було б просто запросити її прогулятися парком. Але етикет забороняв приділяти особливу увагу одній із конкурсанток, щоб не ставити в нерівне становище інших. Або, простіше кажучи, хочеш гуляти — гуляй, але не забудь запросити на прогулянку і особу, що супроводжує дівчину. А якщо вони будуть гуляти втрьох, то єдине, що почує Максиміліан — це нова порція морських байок.

Але справа навіть не зовсім у тому, що етикет забороняє залишатися Лорду з конкурсантками наодинці. Белінда продемонструвала, що не хоче ніяких розмов на делікатну тему. Щоб змусити її говорити, потрібно її розбурхати, спровокувати. І у Максиміліана була зухвала, або, скоріше навіть, обурлива ідея, як це зробити. Йому і багато часу не знадобиться і жодних прогулянок — буквально кілька хвилин. Досить застати Белінду де-небудь одну. Та хоча б, наприклад, в її кімнаті.

— На добраніч, Вірджілю, — Лорд піднявся і попрямував до виходу з бібліотеки.

— Ваш вираз обличчя підказує мені, що промовляти відповідне побажання безглуздо, — церемоніймейстер навіть не відірвав погляд від свого пасьянсу, але Максиміліан все одно вловив лукаві нотки.

— На що це ти натякаєш?

— Тільки на те, мілорде, що випита на ніч кава не дасть вам спокійно спати, — незворушність Вірджіля красномовно демонструвала, що має на увазі він щось інше.

Можливо, Максиміліану дійсно не вдасться заснути, якщо він нарешті не задовольнить свою цікавість: чому Белінда все-таки приїхала на відбір наречених. Залишалося сподіватися, що вироблений щойно план спрацює. І для початку необхідно, щоб вона була у своїй кімнаті одна.

Жодних офіційних заходів після вечері призначено не було, тому Тоня вирішила зайнятися своїм гардеробом. Ніколь із радістю зголосилася допомогти. При резиденції була швейна майстерня, де дівчатам позичили на вечір швейну машинку. Біленька з позолотою, але в іншому вона була дуже схожа на ту, якою користувалася бабуся Тоні, коли підшивала фіранки. «Підрубувала» — любила вона вживати інше слівце, що більше асоціюється з сокирою. Ніколь, як стало відомо, була з подібною технікою на ти.

Для початку Антоніна відпорола рукавчики-ліхтарики з більшості блузок і суконь. І якщо вже в моді відкриті плечі, сміливо попрацювала ножицями над проймою і вирізом горловини. Хіба даремно вона вивчала на курсах крою та шиття, як кроїти нічні сорочки? Тоня не намагалася точно копіювати лямочки, якими підтримувалися ліфи суконь столичних модниць. Навпаки, проявила фантазію. Десь вийшло схоже на романтичний стиль кантрі — щось типу легковажного сарафанчика, а десь епатажний несиметричний модерн.

Ніколь виявилася ще тією авантюристкою — і не подумала відмовляти Тоню. Ще й порадила додати деякі хвацькі деталі. Швейна машинка, під керівництвом досвідченої швачки, видавала веселі стрекотливі звуки. Але якоїсь миті їх перебив стукіт у двері.

— Беліндо… — на порозі стояв Лорд. Здається, трохи здивувався зовнішньому вигляду Тоні. Вона саме приміряла одну з перероблених суконь. Ту, що вийшла в стилі модерн. Несиметричний виріз горловини, що відкриває тільки одне плече, і такий самий несиметричний поділ, що відкриває ногу трохи вище коліна.

Максиміліан глянув і на те, і на інше, але потім його увагу привернув скрекіт машинки. Тоні здалося, що на обличчі Лорда промайнула досада. Ніби агрегат, призначений для шиття, якось завадив його планам.

— Беліндо… і Ніколь… — Максиміліан зробив паузу, наче забув, для чого прийшов, — хотів попередити, що другий етап конкурсу переноситься на день. Його планували провести під відкритим небом. Але на завтра надійшло штормове попередження. Очікується сильна гроза.

Антоніна поки не могла зрозуміти, добре це чи погано, що негода зірвала конкурс. З одного боку можна радіти цілому дню перепочинку. Буде час почитати енциклопедії — доповнити знання про Абсильванію. Але з іншого боку, щось Тоню бентежило. Може, організатори знову хитрують? Готують якийсь підступ? Може, вільний день дали не просто так?

Коли вона зачинила за Максиміліаном двері, раптом зрозуміла, що викликало її підозрілість. Навіть не перенесення конкурсу, а те, що Лорд особисто з'явився попередити про це. Хіба це не робота церемоніймейстера?

В голові моментально спливли останні натяки Максиміліана. Швидше за все, він приходив, щоб влаштувати чергову спробу спровокувати відверту розмову, але присутність Ніколь йому завадила. Ох, викриють Антоніну, якщо не дізнається, що ж за таємницю має Белінда. Напевно, Лорд скористається завтрашнім вільним від конкурсу днем, щоб підловити Тоню, коли вона залишиться одна, і поставити свої каверзні запитання.

Машинка продовжувала веселий скрекіт, але Антоніна вже не чула звуків. Вона сиділа в кріслі і намагалася зіставити все, що на даний момент знає. Батьки Белінди запевняли, що тільки їм відомий спосіб переміщатися на Землю і назад. У їхньому роду з покоління в покоління передається древній магічний артефакт, який дозволяє це робити. Але вони не розповідають цю таємницю нікому. Навіть Тоню спеціально приспали, перш ніж перемістити, щоб вона нічого не зрозуміла. Значить, Лорд про такі «прогулянки» теж нічого не знає і маленька таємниця Белінди, на яку він весь час натякає, ніяк не пов'язана з Землею.

Що тоді залишається? Якщо це не таємниця їхнього роду, то, може, якийсь секрет стосовно особистого життя Белінди? А може, її професії? Не могла вона випадково виготовити якусь хитру психотропну речовину, або на місцевому діалекті — зілля? Ох, якби у Тоні була можливість перекинутися з Беліндою хоча б парою слів, їй би не довелося гадати. Але, на жаль, це було нереально. Мобільні телефони тут поки не винайшли, а іншого способу комунікації Тоні навіть на думку не спадало. Хоча… якось же раніше люди обмінювалися інформацією?.. Коли з оновленням гардероба було закінчено, Антоніну осяяла проста ідея.