Розділ 10. Нагорода за перемогу

Розділ 10. Нагорода за перемогу

У залі запанувала тиша. Тоня і Ніколь обмінялися щасливими і трохи здивованими поглядами. Це перемога? Вони не вірили своєму щастю. Хотілося обійнятися і розсміятися, але вони стримали порив. Антоніна просто трохи стиснула долоньку Ніколь.

Решта дівчат теж були шоковані. Незвичайний конкурс, який закінчився, не встигнувши початися, вибив їх з колії. Ті, кого вважали аутсайдерами, раптом виявилися кращими. Тиша поступово заповнилася шипінням. Тоня навіть прислухатися не хотіла. І так здогадувалася, що на їх із Ніколь адресу ллються не найприємніші слова.

— Для переможців конкурсу у нас передбачений приємний сюрприз, — Лорд спрямував погляд на Тоню, — невелика автомобільна прогулянка.

Шепоти в залі перетворилися на відверті заздрісні зітхання. Антоніна здогадувалася чому. З енциклопедій і довідників вона дізналася, що автомобіль в Абсильванії був страшною дивиною — захоплюючим уяву дивом техніки, яке могли собі дозволити лише одиниці. Швидше за все, ніхто з присутніх дам ще жодного разу не катався на такій ось химерній кареті без коней.

— Автомобіль, — ледь чутно видихнула Ніколь. В її очах промайнув захват і навіть трішки страху.

Тоні теж довелося зображати наснагу — ніби проїхатися на машині було мрією всього її життя. А що робити? Лорд продовжував поглядати на неї. Він і так знає якусь таємницю Белінди, не вистачає, щоб здогадався про ще одну.

— Чекаю переможниць та їх супроводжуючих після обіду біля центрального входу в резиденцію, — Лорд уже зібрався виходити із залу, але конкурсантки засипали його запитаннями:

— Як щодо другого конкурсу?..

— Нам оголосять, коли він почнеться?..

— Чи він вже почався?..

— Яким буде завдання?..

Цікавість дівчат задовольнив церемоніймейстер:

— Наступний конкурс почнеться завтра. Всі подробиці дізнаєтесь теж завтра.

Після обіду біля центрального входу в резиденцію зібралися не лише переможниці. Ще шість конкурсанток, які не вилетіли після першого етапу, теж чергували на ґанку. Хай не проїхатися, але хоча б подивитися, як це робитимуть інші, хотілося всім.

Лорд підкотив до входу у відкритому автомобілі. Це був транспортний засіб позаминулого століття, що ніби зійшов із земних ретро-картинок. Він блищав на сонці бордовим лакованим корпусом і відполірованими металевими деталями. Сидіння, драпіровані чорною шкірою, надавали солідності та строгості.

Тоня ледве стримувала посмішку. Ні, автомобіль справив на неї неабияке враження — красень, що й казати. Але сміх викликав побожний захват присутніх. Навіть Веремій присвиснув шанобливо, дивлячись на безкінну карету. Що вже говорити про дам? Охи, ахи, зітхання і навіть попискування — жоден сучасний земний автомобіль не може похвалитися, що його зустрічали з таким ажіотажем.

Лорд вийшов зі свого елітного транспортного засобу і привітним жестом підкликав тих, для кого призначався весь цей парад. Коли четвірка потенційних пасажирів наблизилася, він із посмішкою поцікавився:

— Може, хтось із переможниць бажає сісти за кермо?

Шарлотта, яка і так не встигала змахувати віялом зі щік рум'янець хвилювання, злякано зойкнула. Вона, звичайно, здогадувалася, що Максиміліан, скоріше за все, жартує, але про всяк випадок трохи відтіснила збентежену Ніколь, прикривши корпусом.

Тоні дуже хотілося відповісти на провокативну посмішку Лорда згодою. Вона вміла водити. Батько навчив, ще коли була підлітком. А у вісімнадцять Антоніна вже здала на права. Вона не сумнівалася, що впоралася б із керуванням цим допотопним транспортним засобом з легкістю. Але, на жаль, не могла собі дозволити блиснути своїми вміннями. Їй потрібно було вести себе так, як у подібній ситуації повела б себе Белінда. Тобто зробити здивовані круглі очі і збентежену, злегка перелякану фізіономію. Залишалося сподіватися, що у Тоні вийшло. Лорд пильно вивчав її реакцію. І чого він постійно витріщається на Антоніну? Дивився би краще на свою протеже Рунету. Та бідолаха весь день ходить бліда і пригнічена через те, що не вдалося проявити себе в першому конкурсі.

— Не хочете? — продовжував дражнити Лорд. — А я навіть подумував, чи не зробити одним із конкурсів для дівчат — перегони на автомобілях.

Шкода, що це лише жарт, інакше б Тоня проявила себе.

На відміну від Антоніни, Шарлотта не сприйняла слова Максиміліана так холоднокровно — амплітуда роботи віяла посилилася. Веремій зрозумів, що йому вже час вступати в гру.

— Мілорде, навіщо завантажувати роботою дівчат? — моряк вийшов вперед. — Дозвольте старому морському вовку сісти за штурвал.

— А вам раніше доводилося керувати чимось подібним? Двадцять три з половиною кінські сили, — Максиміліан з гордістю поплескав по капоту.

— Двадцять три з половиною кінські сили? — Ніколь нахилилася до вуха Тоні. — Це значить, швидкість буде така, ніби у карету запряжені двадцять три з половиною коня?

Антоніна кивнула. Як її розчулював цей схвильований захоплений шепіт.

— Чим я тільки за своє життя не керував, — заспокоїв Веремій Лорда.

— Прошу, — довірив свій скарб моряку Максиміліан.

Шарлотту так вразило, наскільки просто і спритно Веремій розрулив ситуацію, що вона, забувши про манірність, без нарікань вклала долоню в простягнуту ним руку. Він допоміг їй піднятися на переднє пасажирське сидіння і не впустив можливості акуратно підстрахувати за талію.

Лорд у цей же час садовив двох інших пасажирок. Спочатку задню лавку зайняла Ніколь, потім Тоня і останнім у салон сів і сам Максиміліан. Сказати по правді, сидіння було тіснувате для трьох. Тоні довелося практично втиснутися в Ніколь, щоб не торкатися Лорда.

— Віддати швартові! — радісно скомандував Веремій і застрибнув на водійське сидіння.

Автомобіль рушив трохи різко. Ніколь і Шарлотта зойкнули. Ще кілька ривків, але далі рух став досить плавним.