I

Передмова

Так багато насильства у початок, так багато білі на фоні -

Зафарбувати, вкотре втручання буде мінімізовано

До подразника у самовдосконалення, звіть мене Залишком 

Тиша в ядрі, шаблон вимучено, паралізований погляд

Слуга вічності, споглядаю почорніння власних небес

Нарешті, прояви загибелі завершені, стихли пульсації єдності

Як я можу відповісти, несказані речення розірвано на звуки

Моя сила за вашою кількістю, не час, не місце.. Що було раніше -

Покарано за тінь наміру, споглядатимеш за незнаним щастям

Марень своїх, дзеркальне відображення, Я - невагома любов

Протистояння моє, що вартує легенди було до-здійсненним

Ніхто не зрозуміє цілком концепції твоїх бажань

Вона протирічитиме існуванню у їх реалізації

Ти з тими, що у сумнівах до твоєї ж реальності

Поняття оволодіння збиває з пантелику - інерція мого існування

Уникання світочів, я сліпну, ця рожево-волоса дівчина хіхікає

Не час, не місце, небо всіяне чорними зорями, запалення ночі

Хто це міг вкоїти? – Зберемо свій пазл із решток мертвого бога?

Вона не висока, бо Я такий, відповідаю,  – Це буде самовідновлення.

Реліктові інстинкти вуглеводневого виду у позі Христовій

Очікує на втілення, нічого в тобі противного й невідомого мені 

Кишеньковий вимір твого розуму - за моїм волінням у воланні

Зроблю божевільним не групову інтерпретацію істини, що за час.. 

Хвилі потойбічних думок перевантажують мозкові контури, – Ар’е..

Все гаразд? – Так.. В мені щастя..

Реальність перевершила очікування

Відігравання відігрівання - тяжіння

Повернуто плин життя назад, Я -

Вихід відлунню відчаю з безодні

Ініціація у проблематиці трьох тіл

Це все мало бути в кінці, та-то так і є

Реконструюю їхні сигнали до любові

Мого безумства одне в одній, мені достатньо

Споглядання, більшого вимагати - замале Его 

Лейлі подобається мій високий чорний хвіст 

Кожна спроба розуміння затягуватиме Вас все ближче

До алоєвих лап Короля в Жовтому, оповита обіймами,

Поколювання, запаморочення, наплив відчуження

Позбавлення відчаю спокійного,  – Не-ма.. Часу..

Я мушу бігти.. Міцніше, глибше, – Ти вже добігла..

Визирнувши з води котла мовила третя, білоголова  

Блаженна усмішка позбавленої розуму.. Відь.. Ліра

Сумніви у власній божественній природі - полишено

А що вода дала тобі? Вивернутий розум назовні

Мала сохне, – Я - спрага, зірки мої, зорі..  Куди ви?

Підняті у дисонансі, сприйняттєве перезбудження

Затягує назад до води, а мене спопелило власне світило

Юне, пройшовшись крилом коронального викиду 

По цій фрактальній сцені посеред духовного вакууму

Знаходжу спокій під власним жирним попелом

У мене багато льону й жовтого барвника - нічого

Нині поля погоріли, медові марени вкотре буятимуть

Хтось не запасся сіном вдосталь, худоба - голодна

Підпаллено під скоріший випас, не їх тре винить

Цей голод інтродуковано, Я скосив сухий очерет

Безводні долини не розіллються полум’яними ріками

Полями, що ніколи не знали прирученого копита

Порука, Тінь моя - равлик, чи-то я

Розчинився у потоці часу

Мене не-ма, я - воїнство зоряне

Я - вічне ускладнення

Я є бог, і ім'я мені - поняття

Славте словами мої втілення

Напередодні кінця їхнім мандрам розтягнутим

Мене не одуриш, людиноподібною подобою

Занадто прихильні ідоли, неслухняні діти  

Есхатон вами оспіваний вже так близько..

Не бійтеся, Я - візуальне сприйняття, яким воно є

Ядерний, хвильовий, нескінченно малий у своїй

Величі - не тому ви й голі одне при одному

Ви занадто далеко зайшли убік з цегляної дороги, діти

Не знайшовши, як решта із ваших навколо - спокою..

Просто дух резонує варіацією моєї суті - кінець глузду  

Вихідна повторюваність хватки розуму

Внутрішня тяга проти порогу тривоги

Людина сама собі єдиний ворог - бездоганність

Невже хтось має уявлення про своє становище?

Яка обкладинка нинішньої глави буття зараз у тебе на обличчі

Третя особа, я завжди спостерігаю, не народитися, не згинути

Партію завершено, фігури повертаються до темного ящичка 

Душі гравців - розчинено у відчутті гри

Вихідна повторюваність хватки розуму

Інстинкти набувають граничних значень

Чому равлик? У мушлі вуха заячого

Знаходжу собі втілення без особистого досвіду 

Титанічні зусилля проявів піклування, Їй багато не треба

Я знайшов Її у темряві, голою.. З розбитим захистом

Вихідна повторюваність хватки розуму, що за час..

Сонм, царина, я - ознака вашої праці

Безплідні ваші естетичні бачення, Я - 

Бруд під нігтями, мене подолати лінню  

Немає практики для критерій істини

Мене відволікає чітке бачення

Гамма звуках глумління над смертю.

Колись степ не був фрагментований лісосмугами і

Монокульрними дюнами, колись до нас в мандрах

Попасом приходили табуни сайгаків, батько брав мушкета..

Корови бігали до турів.. А з тих корівок молока зовсім мало бу..

Лейла любила слухати Лірині історії про до-індустріальну Укр..

Та є загадка цікавіша, бо древніша на декілька тисячоліть..

Він так боявся засинати, що від сонливості аж галюцинував

У тяжінні до Ночі, –  Ох, Нехай сутінку настануть!

Чорне серце моє бачить красу лише у Твоїй темряві!

Я тону в кольорі Твоїх очей!

Так і сталося.. Ніч вдарила Його

Життя так вірить у переродження через свій шлях..

Усвідомлення - кінець його довго-дивній подорожі

Поступового відлучення від зв’язку з оточенням