У роздягалці я швидко сходила у душ, але затрималася там довше. Аж поки не побачила крізь прочинені двері, що вона справді йшла сюди. Тоді я схопила сумку і вдала, що от якраз встигла зібратися і вже вибігаю. Ластівка кивнула мені, я усміхнулася, подумки знову проклинаючи її за милість.
Ззовні я ж стояла і «говорила» телефоном, аж поки ці двоє не вийшли.
— Раніше вийшло, так, — щебетала я. — Що, ти не встигаєш? Тоді не зустрінемося? Зможеш підʼїхати чи тебе десь забрати?
Ластівка з Богом підійшли до машини. Він показав їй ключі, дівчина ледь зморщила носик, але сіла за кермо. Я ж встигла записати номер, а Назар, по відео з камери на мені, вже називав модель.
«Вели» ми їх по черзі. В цьому і була ідея, що це не буде впадати в очі. Перші кілька кварталів я проїхала за ними, коментуючи, куди й де ми звертаємо. Тоді їх «підхопив» Марк, а я поїхала в іншу сторону. Після Марка був Назар на мотику, тоді Андер, тоді вже я з Назаром на мотику, бо візуально це було інакше, а ми ще й переодягнулися. Тоді переодягнений Марк, тоді я з Андером у машині, але знову переодягнені і я навіть у перуці.
Так і розважалися. Може наші ігри були настільки досконалими (я сподівалася на цей варіант!), а може Бог відволікався на те, як веде Ластівка, тому менше дивився навколо. І вона теж слідкувала за дорогою і кермом.
В результаті ми дізналися, де вони живуть. На цьому нам за один день подвигів вистачило, особливо мені. І вже за традицією (бо Назару ми з Андером втирали, що це саме так) поїхали відмітити у клуб.
З трьома хлопцями у клуб я теж ніколи раніше не ходила, а це виявилося неймовірно весело. Особливо коли один ревнує мене до іншого, а тому я чи то подобаюся, але йому на першого пофіг, чи то він теж любить гратися. Спортивний інтерес, ха.
Пила я набагато обережніше, бо куди більше мене пʼянила музика і гра. Спочатку я танцювала з Андером, а це було просто весело. Особливо ловити на собі два погляди, в яких зацікавленість перемішувалася з невдоволенням. Андер з того теж посміювався, а тому ми навіть пообіймалися і перешіптувалися. Тобто горланили одне одному на вухо, але з такою музикою це треба було розбирати прямо як шепіт.
— Гаразд, Ері, далі сама, — сказав він.
Я хитро усміхнулася, крутнула нас на сто вісімдесят градусів і по куту зору визначила, на кого він раніше дивився.
— Білява біля бару?
Андер хмикнув і кивнув.
— Ти інколи нервуєш цими штуками, знаєш?
— Так, — засміялася я, забираючи руки з його шиї. — Вона не любить, коли тягнуть. Розважайся.
— Ти теж.
Він підморгнув і зник, а моя усмішка стала ще ширшою. Скільки вам часу знадобиться? І кому з вас?
Пройшло зовсім трохи й на мою талію лягли чиїсь руки. Я закинула голову і побачила Назара. Ммм, зазвичай старших чоловіків я посилала, але цей конкретний мені подобався. І відриватися з ним теж, хоча танцювала я набагато скромніше, ніж минулого разу.
Потім я заявила, що хочу ще випити й хвилинку посиділа з Марком, а тоді потягнула його за руку на танцмайданчик. Хотілося веселитися, а я відчувала, що поряд з ним куди яскравіше.
Хлопець явно не був тусовником, ідея у нього захвату не викликала. Це, втім, читалося і з того, що вже другий раз я ніби змушувала його йти танцювати. Сам би він так і сидів. Але за мною пішов і, чорт, розуміти це було приємно.
Починалося все невинно, але через три коктейлі (я взагалі-то собі замовляла, але Марк почав у мене забирати, бо досить, і, що ж було робити з ними, допивав сам!) вже було зовсім не таким. Колись я помітила Назара поруч з симпатичною дівчиною, але мені було все одно. А от з Марком ми танцювали хоча все ще скромніше, ніж минулого разу, але у мене по хребту бігали іскорки, а стопи мов викупалися у чарівному пилку з Пітера Пена.
Додому ми їхали вдвох, а дорога за місто була не близькою, тому я встигла подрімати у Марка на плечі. А тоді прикинулася, що от прямо зовсім втомлена, навіть повіки не підняти. Хлопець тямуще підхопив мене на руки, а я усміхнулася. І хоч він теж завдяки мені випив більше, ніж збирався, тримав надійно.
— А ти памʼятаєш, про що ми домовлялися? — спитав він, як підіймався сходами.
Тон був ніби жартівливим, але я чітко розібрала справжнє питання. Ти тоді була серйозною? Ти зараз очікуєш і готова до цього?
— Так.
Хлопець хмикнув. Коли поклав на ліжко, я розплющила очі, озирнулася і задоволено заплющила.
— А футболку даси?
— Може мені тебе ще й переодягти? — запитав над моїм вухом.
— Буде добре, — погодилася я.
І хоча я була не настільки пʼяною, щоб не змогла зробити цього сама, але саме доза алкоголю підштовхнула до цього. Твереза я сама б не завела гру настільки далеко. Мені здавалося, що пʼяна я з кимось іншим би теж цього не зробила, але від цієї думки я відмахнулася, як абсолютно непотрібної.
Марк же, я теж думаю що алкоголь тут допоміг, десь походив пошарудів по кімнаті, а потім сів поруч на ліжко. Я відчула, як прогнувся матрац. Тоді він потягнувся і став розстібати ґудзики у мене на блузці, а за нею знімати спідницю.
Я вдавала, що справді без сил і взагалі сплю, «не помічала» усіх цих його ніби ненавмисних доторків і того, що починало ставати жарко. Марк же вдавав, що вірить, що я вже засинаю, а ще «не помічав», як я трохи прогинаюся під його пальцями чи припідіймаюся, щоб дати стягнути з себе спідницю.
— Це все, я так розумію? — пошепки запитав він, як натягнув на мене футболку.
— Розумний хлопчик, — теж прошепотіла я.
Глянула одним оком, мʼяко підштовхнула рукою у груди, щоб ліг на спину, а тоді пригорнулася до його боку. Марк якось нервово видихнув, та і я сама намагалася заспокоїти серцебиття і думки заразом.
Просто заснути було на грані можливого, але більшого ніяк не можна. Лишалося тільки насолоджуватися тим, як добре я почувалася поряд, а ще мліти, коли обійняв однією рукою. І десь так ми врешті й заснули.