Діс

Вогонь яскраво палав у вогнищі. Накриваючи на стіл, вона випадково поставила чотири тарілки, хоча вечеряти мали тільки троє, вона та двоє її синів.

- Бути гостеві, - подумала вона і посміхнулася. Цього гостя вони чекали давно, щоправда гостем він не був, він був повноправним господарем.

У двері постукали, вона швидко відчинила, на порозі стояв сусід.

- Твій брат вдома? - Запитав він.

- Чекаю з дня на день, - зітхнувши, сказала вона, навіть не намагаючись приховати розчарування.

Зачинивши двері, вона зняла з жаровні м'ясо і поставила на стіл, так і не прибравши четверту тарілку. У двері знову постукали, неохоче відірвавшись від нарізування хліба, вона пішла відчиняти та так і застигла на порозі.

- Торін , я знала, що ти прийдеш! - Вигукнула вона, і посміхаючись сторонилася, пропускаючи його.

Він увійшов, зачинив за собою двері, зняв плащ підбитий хутром, а разом з ним ніби зняв і суворий вираз обличчя, і тільки тоді посміхнувся і обійняв сестру. Вона обхопила руками його широку спину і заплющила очі. Тільки з братом, уже багато років вона могла відчути себе знову маленькою, і слабкою, тільки йому, могла вона на щось поскаржитися, і тільки коли він був поруч, вона почувала себе захищеною.

- Діс, ти задушиш мене, - пожартував він, і поцілував сестру в маківку.

Вона відсторонилась.

- Як поїздка? - Запитала вона.

- Все добре, - відповів Торін . – Де хлопчаки?

– Зараз прийдуть, вони вже разів десять про тебе питали. Сідай, зараз будемо вечеряти, - відповіла Діс, садячи брата, і продовжуючи накривати на стіл.

Торін мовчки стежив за її діями, і задумливо барабанив пальцями по стільниці. Діс знала, якщо брат не взявся одразу лаяти дороги, скаржитися на ельфів, або розповідати якусь смішну історію, значить йому треба сказати їй щось важливе, але краще нічого не питати, він сам дочекається відповідного моменту, і вона терпляче чекала.

Двері знову відчинилися, і ввійшли Філі з Кілі.

- Торін ! - Вигукнули вони, і підлетіли до дядька. Той з награною суворістю встав, оглянув спочатку одного, потім іншого, і за звичаєм, стукнувся з кожним лобом. Тільки після цього посміхнувся і обійняв обох одразу.

Хлопці почали завалювати дядька питаннями, але той відповідав розсіяно, залишаючись зануреним у свої думи, що підтверджувало здогад Діс про важливу розмову.

Нарешті вони сіли вечеряти, і Торін ніби забув про проблеми. Він сміявся над жартами племінників, роздавав їм жартівливі затріщини , і слухав розповідь Діс , про те, як вона спіймала людського коваля на шахрайстві, а той навіть не здогадався, що має справу з жінкою, тому що її удар вирубав його не гірше за удар самого Торина.

- Повертаючись додому, ми їхали через Бригор , і зустріли Гендальфа , - сказав Торін без передмов, коли вечеря закінчилася, і він закурив трубку.

Діс залишила прибирання зі столу, і сіла, вона вже зрозуміла, це і є та найважливіша розмова. Філі та Кілі дивилися на дядька, очікуючи продовження. Торін обвів їх поглядом, переконуючись, що його уважно слухають і продовжив.

- Я виклав йому свої думки щодо повернення нашого будинку, і він вважає їх дуже переконливими. Він вважає, що час настав, ми можемо спробувати відвоювати свій будинок. Свій справжній будинок. Він заїде до нас на шляху з Хобітона .

Після цих його слів, брати завмерли на лавках, а у Діс впало серце, вона чекала і боялася цього.

- Ми підемо боротися з драконом! – вигукнув Кілі.

– Коли ми підемо, дядьку? - схвильовано запитав Філі.

- Хто вам сказав, що ви підете? - Крикнула на них Діс .

Хлопці подивились на неї, зі здивуванням і обуренням.

- Що означає хто? Ми підемо і крапка! – вигукнув Кілі.

- Ось я тобі зараз затріщину випишу, і крапка! - Сказала Діс, і погрозливо почала вставати.

- Торін , ну скажи їй, що ми підемо! - Шукаючи підтримки у дядька, вигукнув Філі.

Торін подивився на Діс, потім на хлопців.

– Подивимося, – пробурчав він.

- Подивимося?! - Кілі мало не задихнувся від обурення. Філі хотів щось додати, але суворий погляд Торіна зупинив обох. Коли дядько так дивився, від нього краще було триматися подалі, і Філі вийшов, грубо зі злістю штовхнувши двері, Кілі побіг за ним, і так хряпнув дверима, що ті ледь не злетіли з петель.

- Добре, що петлі я сам кував, а то довелося б двері нові ставити, - посміхнувся Торін .

Діс мовчала. Торін підійшов до сестри, узяв за плечі, і заглянув їй у вічі.

— Ти ж знала, що настане цей день, — сказав він.

- Знала, - погодилася вона.

- Ти знаєш, я не можу вчинити інакше.

- Я не прошу тебе робити інакше, я теж спадкоємиця Дарина, я знаю, що таке честь, просто ...

- Що просто?

- Що буде, якщо ви не повернетеся, як я житиму без вас, без тебе, без хлопчиків?

Торін обійняв її.

– Чому ми не повернемося? У мага є план, та й я маю свої міркування. Доля сама звела мене з чарівником, я бачу в цьому добрий знак. Ми переможемо, Діс . Ми помстимось ворогам, і повернемо собі дім, повернемо дім усім нам. Ми відновимо честь племені Дарина!

– Добре, якщо так, бо якщо з вами щось трапиться, то краще б небилиці, які розповідають про нас люди, були правдою. Добре б мені тоді перетвориться на камінь, і нічого більше не відчувати, бо мій дім там, де хлопчики, і де ти. Без вас мені не потрібні, ні гори золота, ні дорогоцінного каміння.

Вона відсторонилась.

- Вибач мені Торін , звичайно у вас все вийде, інакше і бути не може! - Сказала вона, і підставила йому кулак для удару, як у дитинстві, коли вони замишляли якісь пустощі.

Торін усміхнувся, і легенько стукнув своїм кулаком об її .

- Піду знайду хлопців, - сказав він, і вийшов.

Далеко ходити не довелося, хлопці чекали на нього прямо біля входу.

- Торін , якщо ти нас не візьмеш, ми підемо самі за вами! — почав Філі щойно відрепетовану промову, але Торін не дав йому закінчити, і обійняв племінників. На вулиці було вже темно, і ніхто не побачив цього маленького прояву слабкості, з боку свого короля.