Розділ 12. Перша чарка колом

Деміан Сав'єрі

Зізнаюся чесно, мене все ще мучили сумніви щодо правильності мого рішення. З одного боку, я планував просто подивитися на те, як Сандра триматиметься в суспільстві аристократів, а з іншого - мені хотілося вберегти свою гостю від нападок акул зі світу рюшів і парфумів. А те, що вони будуть - тут сумніватися не доводилося, адже багато хто захоче перевірити на міцність представлену моїм "друзям" дівчину.

- "Зрештою, вона сама погодилася на цю роботу", - заспокоював своє сумління, яке несподівано знайшло вірні доводи на захист незнайомки. - "Та й помічниця моя не з боязкого десятка, якщо вже витримала нашу матінку довше ніж кілька хвилин", - хоча, я ж не дав тій як слід натиснути на болючі мозолі гості.

Та до Селіна все! Я так з глузду з'їду!

- Марта! - Покликав родичку, сподіваючись вивідати в неї настрій Сандри, а потрапив у спритні кліщі старої інтриганки, яка тільки й чекала слушного моменту.

- Деміане, хлопчику мій, - я скривився, немов від зубного болю, помітивши в голосі примари знайомі материнські нотки. - Ти-то мені й потрібен був! - Вже не знаю, що задумала ця маніпуляторка, але судячи з її стріляючих оченят, я пошкодую про те, що зв'язався зі своєю прабабкою.

- Взагалі-то це я тебе кликав, - спробував перехопити ініціативу, але нде там, ця хитрунка недаремно вже стільки років топче землю у вигляді привида, до того ж не варто забувати, що вона сама безпосередньо пов'язана з родом Сав'єрі.

- Звісно ти! Мій онук дуже здогадливий, та й з пам'яттю в тебе значнокраще, ніж в мене, а то я зовсім погана стала... - ось тільки вдавання мені для повного щастя й не вистачало. У цієї "старенької" сил вистачить на двох таких молодих. - Не підкажеш, де моє улюблене смарагдове кольє? - Ось навіть як...

Адже ж Маріанетта матінці і в день весілля заборонила надягати свій гарнітур, що зберігається в скарбниці замку, а тут для незнайомки готова пожертвувати своїм улюбленим набором. Дуже все дивно. Чи не підкуповує вона Сандру таким чином?

- А навіщо тобі кольє? Навряд чи ти зможеш носити його у своїй повсякденній іпостасі, - прикинувся "дурником", помітивши недобрий погляд родички.

- Мені для маленької. Ти ж не подбав про те, щоб у твоєї помічниці з'явилися відповідні прикраси, тож доводиться відривати від серця дорогі мені речі та ділитися з сиріткою, - ну актриса! Їй тільки змахнутої хусточкою сльозинки для повноти картини й не вистачало.

Але бабуся чудово знала, що зі мною не варто перегравати, тому дивилася на мене уважно і без удавання. Вона очікувала на мою реакцію, хоча й так розуміла, що я навряд чи відмовлю.

- Впевнений, якщо ти пошукаєш у родинній скарбниці, то зможеш знайти там не тільки кольє, а й сережки... - їй і дозвіл мій був потрібен остільки-оскільки, адже магічний захист безперешкодно пропускав одну з власниць коштовностей.

- І каблучку з браслетом, - промурликала ця хитрюга, моментально випаровуючись.

- Ну, а я що казав? - Засміявся, відкладаючи вбік справу сімейства Андрербі, яку я зачитав до дірок.

Служителі ретельно збирали інформацію на підозрюваних, перш ніж передавали їх мені, але Олівер усе ж таки проґавив деякі деталі, ретельно приховані від його очей. Деякі таємниці оберігалися занадто завзято, щоб інквізитор міг про це дізнатися. А ось мені не важко було провести паралелі. Аж надто знайоме прізвище виявилося у малечі, і я вирішив копнути глибше, відшукавши саме те, що мені було потрібно.

- Отже, Мартін... - побарабанив пальцями по столу, відкинувшись після цього в кріслі. - А чи знав братик про такі "дрібниці"? - Наразі мене цікавило тільки це, і я планував докопатися до правди будь-що.

Закінчивши перегляд решти паперів у рекордні строки, я попрямував до себе в кімнату, де на мене вже чекав чудовий чорний костюм, а ось аксесуаром несподівано для мене виявилася червона хустка. Цікавий вибір. Ну що ж, довірюся смаку своєї покійної родички, вона мене ще жодного разу не підводила.

- Пане, леді Сандра готова і чекає на вас у холі, - а варто було мені подивитись на себе в дзеркало, як до кімнати увійшов Стефан, сповістивши про те, що моя помічниця зібралася першою.

Несподівано. Адже я думав, що мені ще кілька годин доведеться нудьгувати в очікуванні, а вийшло навпаки.

- Скоро буду, - застебнувши захисний браслет на руці, я вийшов з апартаментів, спускаючись сходами.

А щойно я опинився на останньому прольоті, ось тут до мене і дійшла задумка Маріанетти. От же лисиця! Всього за кілька кроків від виходу тупцювала нервова блондинка, одягнена в шикарний костюм кольору ягідного ігристого вина.

- Деміане? - Дівчина обернулася, дивлячись на мене своїми яскравими смарагдовими очима.

- Я готовий. Ми можемо йти... - підійшов ближче, не в силах відірвати погляд від красуні.

- "Вона такою й була? Чи це все ж таки магія перевтілення?", - миготіли в голові думки, що змусили мене зовсім по-іншому подивитися на свою гостю.

- Екіпаж біля входу, - нашу незручну паузу і взаємні розглядання перервав спокійний голос дворецького.

А мені тільки й залишалося, що подати руку своїй помічниці, яка акуратно вчепилася в мій лікоть.