Розділ 11.2.

Деміан Сав'єрі

- Стефане, як справи з дівчинкою? Тобі вдалося щось промацати? - Насправді я планував самостійно перевірити Мілію Андербі, але доля внесла свої корективи, і мені довелося відволіктися на Сандру.

Хоча, так навіть краще. У всякому разі, у мене з'явилися деякі здогадки, які я обов'язково проаналізую згодом. А зараз мені варто підготуватися до майбутнього заходу, який заплановано на суботу. Але для початку варто провести генеральну репетицію для своєї "помічниці". І сьогоднішній вечір чудово для цього підійде.

- Ми гуляли садом, але мене відволікла певна подія, - дворецький подивився на мене в очікуванні, от тільки я рішуче промовчав, і тоді чоловік продовжив свою доповідь: - Міла чудово розуміється на рослинах, саме тому дівчинка вправно оминала магічних представників флори, намагаючись навіть поруч із ними не стояти. Але мені все ж вдалося помітити одну дивну річ: аура малечі змінювала свою щільність, щойно ми входили в зону впливу ореалії, - хоча б щось.

Я не міг змусити свою маленьку гостю пройти магічну перевірку, оскільки це одразу ж викличе в Мілії та її опікунки побоювання. А мені аж ніяк не можна було злякати цю парочку. Принаймні, не зараз.

- Добре. Тоді я думаю, можна буде запропонувати дівчинці навчання. Все ж вона навряд чи ходила до школи, а це означає, що інші знання в неї явно кульгають. Думаю, математика і читання виявляться тобі під силу, - не можна, щоб хтось зі сторонніх помітив незвичайні здібності моєї нової підопічної.

- Також, я міг би задіяти Мілу в Зимовому саду. Думаю, їй буде цікаво дізнатися багато нового про рослини, - Стефану вочевидь сподобалося проводити час із нашою маленькою гостею.

- Чудова ідея. Також, можна буде поговорити з Мартою, якщо раптом твою ученицю зацікавить кулінарія, - дитині потрібно проводити час у компанії дорослих, тоді вона швидше освоїться і почне їм довіряти.

А я займуся її опікункою. Бо мій вектор уваги відсьогодні явно змістився, адже секрети крихітки Андербі не йдуть ні в яке порівняння з таємницями Сандри. Дівчина явно не така проста, як намагається здаватися, а її вміння можуть виявитися дуже корисними як для мене самого, так і для всього Езельвуда.

Аліса

- Алісо, що ти накоїла!? - Щойно я залишилася наодинці зі своєю підопічною, та одразу ж накинулася на мене з розпитуваннями. - Чому замок трясся? - Ой, можна подумати це з моєї вини!

- Я не знаю, чесно. Я просто торкнулася його стіни, і все, - спробувала виправдатися, але Мілія лише похитала головою у відповідь, продовжуючи ходити нашою спільною спальнею.

- Це погано. Дуже погано. Тепер Володар нас точно нікуди не відпустить, поки не докопається до істини. А це йому вдасться, повір мені, - я й сама розуміла, що якимось чином видала себе, але як пояснити малечі, що це все відбувається без моєї згоди?

Наче я хотіла створити щось таке! Та моїм найщирішим бажанням було стати якомога непомітнішою для місцевих мешканців, але те, що відбувалося, лише переконувало мене в зворотному.

- Ми що-небудь придумаємо. Впевнена, цікавість Деміана пропаде, щойно він побачить, що я така ж звичайна, як і сотні інших рабинь, - от тільки я і сама не вірила в те, що говорила.

- Ага, звісно, - не погодилася зі мною дівчинка. - Нам потрібно тікати. І зробити це доведеться якомога швидше, - прийняла рішення моя підопічна, зупинившись біля вікна.

- Але ж ти стверджувала, що Вогняний Замок - немов фортеця, з якої не вибратися так просто, - я і сама змогла оцінити ступінь захищеності особняка, і це ще ми навіть не знаємо, що на нас чекає за його межами.

- Я щось придумаю. Потрібно буде оглянути околиці, щоб накреслити приблизний план, - Міла вже не виглядала настільки розгубленою, явно задумавши якусь хитрість. - Я напрошуся на ще одну прогулянку і спробую розвідати якомога більше про Езельвуд, - гадаю, це чудова ідея.

Навряд чи Стефан прийме крихітну дівчинку за шпигуна, і чоловік цілком може поділитися з нею дуже важливою інформацією. Я ж постараюся відволікти Володаря, спробувавши дізнатися його плани на найближчий тиждень. Йти із замку потрібно буде за відсутності його господаря.

Я повернулася до своєї підопічної, бажаючи поділитися з нею своїм рішення, але та лише похитала головою, приклавши вказівний палець до губ. А за кілька секунд у кімнаті матеріалізувалася Марта. Жінка виглядала якось дивно, з її обличчя не сходила добродушна посмішка, що лякало мене ще більше.

- Дівчатка, прибули ваші перші сукні та костюми! - Покоївка сплеснула руками, і перед нами з'явилася вузька вішалка, на якій розташувалося дивовижне вбрання. - Вони просто чудові! - Та що з нею не так? Чому привид усміхається, немов це найбільша радість у її житті?

- Кхм... Дякуємо, - поки я незграбно обходила стороною надто веселу примару, Міла вже на всі очі роздивлялася приготований для неї брючний костюм, який був дуже схожий на той, що я намагалася намалювати для себе.

Насправді майстриня Валері просто чарівниця! У неї вийшли дійсно чудові екземпляри.

Але не встигли ми як слід натішитися подарунками, як у двері пролунав стукіт, і у вітальні з'явився манірний дворецький, який спокійним голосом сповістив нас про те, що сьогодні на мене чекає перше випробування:

- Леді Сандро, пан Деміан просив попередити вас, що сьогодні ввечері ви будете присутні на зустрічі з його друзями в особняку роду Аріадос. Марта допоможе вам підготуватися, - чоловік кивнув привиду, і та розпливлася в ще ширшій усмішці.

Ні, її явно чимось прибило під час землетрусу. Іншого пояснення такій поведінці покоївки я просто не знаходила.

- Д-добре, - невпевнено знизала плечима, розгублено дивлячись на свою підопічну.