Розділ 11. Практикантка Вогняного мага

Езельвуд. Західне крило

- Крістофе, ти це теж відчув? - Ось вже кілька хвилин якесь дивне відчуття оселилося всередині герцогині, вона ходила з кутка в куток, прислухаючись до свого магічного джерела.

Так-так, жінки багатих родів могли собі дозволити володіння магією, але зараз йшлося не про власний резерв Камелії Сав'єрі, ні... Щось коїлося з простором навколо, і мати Володаря ніяк не могла знайти цьому пояснення.

- Ні, пані, я нічого не... - Слуга запнувся, бо цього разу разом із внутрішніми коливаннями тонкої енергії з'явилися й зовнішні. Замок помітно тряхнуло, і тепер усі й кожен могли зрозуміти, що з особняком щось не так. - Що це, міледі? - Чоловік підійшов до найближчої стіни, намагаючись прикласти до неї свою долоню, але його з силою відштовхнуло, змусивши повалитися на підлогу.

- Здається, це Деміан... - дружина монарха буквально вибігла з наданих їй апартаментів, кинувшись до крила, яке займав її син, а віднедавна ще й його гості. - За мною, - кинула коротке, старанно підібравши поли незручної сукні, щоб вона не заважала її швидкому пересуванню.

А щойно герцогиня опинилася в центральному холі особняка, то помітила Другого Володаря, який пронісся повз неї. І вигляд її сина свідчив про те, що все, що відбувається, залежить зовсім не від нього, а отже... Жінка рішуче завернула за ріг, прослідкувавши за своїм спадкоємцем, і якраз у цю мить нова хвиля пройшлася всією будовою, залишивши на ногах тільки найстійкіших. Герцогиня, на жаль, не належала до таких, тому після кількох спроб утримати рівновагу, все ж таки впала, ошелешено спостерігаючи за тим, як стінами замку покотилися вогняні сполохи.

Хто б не був цей маг, але він до Селіна сильний. І тепер у леді Камелії просто не залишалося сумнівів: Деміан знайшов спосіб керувати фамільною магією. Можливо, йому вдасться навіть воскресити Дерево Роду, і тоді...

- "Ні! Я не можу йому дозволити зайняти місце на троні!", - колись жінка мріяла про те, що її чоловік зможе відродити колишню велич Сав'єрі, але Августину це виявилося не під силу, і тоді герцогиня зробила свою ставку на молодшого спадкоємця.

Мартін з дитинства був слухняним хлопчиком і завжди робив так, як веліла йому мати. А ось Деміан виявився повною його протилежністю. Ще й ця проклята магія... Колись у сім'ї монархів справді переважала вогняна сила, але її вважали радше прокляттям, ніж благословенням, адже впоратися з нею вдавалося не кожному. А ще Полум'я несло величезні руйнування, і всіх "вогняних" магів засилали на далекі острови, де носій небезпечної стихії й доживав належний йому термін.

- Крістофе, ти де? - Зовсім не граціозно піднявшись на ноги, леді Камелія не втрачала надії дізнатися секрет свого старшого сина, і старий слуга просто зобов'язаний був їй у цьому допомогти.

- Пані, я... - чоловік опинився поруч, подаючи руку своїй господині, але їх розмову перервала поява сторонньої особи.

- Що ви тут робите? - Грізний жіночий голос, що належав родовій примарі, змусив цих двох сіпнутися, витріщившись на Марту, яка з'явилася перед ними. - Хіба ви не в курсі, що в цій частині замку може перебувати тільки носій крові роду Сав'єрі? Геть звідси! - Покійна королева не церемонилася з нахабними порушниками, навіть не дивлячись на те, що перед нею була дружина нинішнього монарха.

Правила були єдині для всіх, і ніхто не смів їх порушувати.

- Але ж Марто, я всього лише переживала за свого сина... З Деміаном щось відбувається? - Підлесливий голос герцогині тільки дратував Маріанетту, яка прекрасно знала справжнє прагнення цієї самозванки.

- З ним усе гаразд. А тепер прошу покинути заборонену частину замку, - вже більш спокійно вимовив привид, і леді Камелії довелося підкоритися.

Все ж її не прийняла корона роду, і вона залишилася зі своїм родинним титулом, так і не ставши істинною королевою Мітарії. Прикре непорозуміння, як вважала сама дружина Августина, але саме ця дрібниця стала однією з причин, через яку вона не злюбила свого старшого сина.

Адже Деміан зміг не тільки доторкнутися до атрибутів влади (втім, це вдалося і його братові), а й сам Езельвуд прийняв його в якості власника. І саме цього йому ніяк не могла пробачити некоронована дружина правителя.

Деміан Сав'єрі

- Стефане, як справи з дівчинкою? Тобі вдалося щось промацати? - Насправді я планував самостійно перевірити Мілію Андербі, але доля внесла свої корективи, і мені довелося відволіктися на Сандру.

Хоча, так навіть краще. У всякому разі, у мене з'явилися деякі здогадки, які я обов'язково проаналізую згодом. А зараз мені варто підготуватися до майбутнього заходу, який заплановано на суботу. Але для початку варто провести генеральну репетицію для своєї "помічниці". І сьогоднішній вечір чудово для цього підійде.

- Ми гуляли садом, але мене відволікла певна подія, - дворецький подивився на мене в очікуванні, от тільки я рішуче промовчав, і тоді чоловік продовжив свою доповідь: - Міла чудово розуміється на рослинах, саме тому дівчинка вправно оминала магічних представників флори, намагаючись навіть поруч із ними не стояти. Але мені все ж вдалося помітити одну дивну річ: аура малечі змінювала свою щільність, щойно ми входили в зону впливу ореалії, - хоча б щось.

Я не міг змусити свою маленьку гостю пройти магічну перевірку, оскільки це одразу ж викличе в Мілії та її опікунки побоювання. А мені аж ніяк не можна було злякати цю парочку. Принаймні, не зараз.

- Добре. Тоді я думаю, можна буде запропонувати дівчинці навчання. Все ж вона навряд чи ходила до школи, а це означає, що інші знання в неї явно кульгають. Думаю, математика і читання виявляться тобі під силу, - не можна, щоб хтось зі сторонніх помітив незвичайні здібності моєї нової підопічної.

- Також, я міг би задіяти Мілу в Зимовому саду. Думаю, їй буде цікаво дізнатися багато нового про рослини, - Стефану вочевидь сподобалося проводити час із нашою маленькою гостею.