Розділ 9.2.

Хоча, навіщо поспішати? Треба обережно підштовхнути незнайомку до підписання контракту, тим самим шокувавши батьків і братика.

- "Наприклад, у суботу...", - усміхнувся, уявляючи обличчя родичів, коли вони дізнаються.

Я не зовсім розумів, навіщо мені це, адже справді не планував займати трон, от тільки... Може, це всього лише відмовки? Що, якщо я таємно бажав отримати все, що мені належить за правом народження? Тоді навіщо йшов наперекір волі монарха? Навряд чи це додасть мені балів в очах батька, до того ж Рада теж не на моєму боці.

І взагалі... чи існує в цьому світі той, хто завжди буде зі мною? Марта і Стефан, я довіряв їм повністю, але сумніваюся, що старий дворецький і родовий привид зможуть підтримати мене в моїх найдурніших і найзухваліших прагненнях. Мені потрібен друг, соратник, помічник... той, хто не побоїться сказати в очі все, про що думає.

Сандра. Думки знову повернулися до безстрашної дівчини, яка наважилася мені перечити. А який вийшов дзвінкий ляпас... Безстрашна, смілива, впевнена... та, кого не злякав мій Вогонь.

Аліса

Мене буквально силоміць виставили з кабінету, залишивши здивовано розглядати різьблену стулку.
- Не надто вже й хотілося, - взагалі, мене дивувало те нескінченне везіння, яке переслідувало все моє перебування в цьому світі.

Якось все підозріло легко. Так, немов Доля приготувала для мене попереду величезну капость...

- Тебе знову викликали? Що цього разу? - Мілія вже звично сиділа на м'якому диванчику у вітальні, поїдаючи якісь солодощі.

- Гадки не маю, - знизала плечима, трохи злукавивши. - Нашу розмову перервала поява герцогині, і мене швиденько спровадили, так і не розказавши, навіщо викликали, - насправді в мене було бажання обережно випитати свою підопічну про магічні договори, але я мала зробити це так, щоб дівчинка ні про що не здогадалася.

- Він небезпечний. Цей Сав'єрі нічим не кращий за своїх родичів. І навіть якщо може здатися, що він не такий... повір мені, такий, - занадто доросле судження, а ще...

- Ти так говориш, ніби особисто знайома з рештою представників родини, - я уважно подивилася на малечу, яка одразу ж притихла, зрозумівши, що бовкнула зайвого. - Міло, я розумію, що життя навчило тебе не довіряти людям, але ти маєш зрозуміти: я тобі не ворог. І ти повинна мені відкритися хоча б для того, щоб я змогла тобі допомогти, - мені й так складно, ще й ці її таємниці.

- Я подумаю над цим, правда... Просто мій секрет може загрожувати і тобі. І що менше ти зараз дізнаєшся, то легше буде виплутатися потім, - та що з цією дівчинкою не так? Чому вона розмірковувала, наче доросла жінка?

- Добре, я почекаю. Але я хочу зауважити, що часу в нас може бути не надто багато, і не виключено, що моє незнання принесе нам лише проблеми. Вирішувати тобі, але все ж нагадаю: мені ти можеш довіритися, я не зраджу, як твій батько, - не варто було згадувати цього чоловіка, але зараз не той період, коли я можу дозволити собі бути м'якою.

- Про що ти встигла домовитися з Володарем? - Мілія ніяк не відреагувала на мої слова. Все ж вона занадто доросла для свого віку, і це лякало.

- Він запропонував мені роботу, - дівчинка здивовано витріщилася на мене. - Поки що це лише на словах, але Деміан обіцяв добре платити, якщо я виконуватиму його невеликі завдання, - подивилася на свою підопічну, намагаючись розгадати, про що ж вона зараз думала.

- Це дивно. Зазвичай господарі не укладають договорів зі своїми рабами... хоча, це ж "Другий", самі боги не розберуть, що в нього в голові, - гаразд, якщо вже йшлося про контракт, то, може, Міла й сама мені викладе необхідну інформацію. - Але будь обережна, я все ж таки не стала б йому довіряти. Варто кілька разів перевірити те, що ти будеш підписувати, і... - малеча різко замовкла, приклавши вказівний палець до своїх губ.

А за кілька секунд у кімнаті матеріалізувалася Марта, глянувши на мене своїми неживими очима:

- Пані, у мене є для вас завдання від господаря, - ми швидко переглянулися з Мілією, що не приховалося від примари: - Для вас, юна леді, буде інше заняття. Скоро прийде Стефан і проведе вас до саду, - блискуче, Деміан чомусь вирішив нас розділити, а це може означати, що чоловік про щось здогадується.

- Чудово! Я побачу сад і озерце, - заплескала в долоні підозріло радісна дівчинка, підморгнувши мені. - Сандро! Ти допоможеш мені зробити найкрасивішу зачіску? - Я подивилася на привида, і та кивнула у відповідь:

- Чекаю вас у холі за десять хвилин. Не спізнюйтеся, - а ось і такий необхідний для нас час.