Розділ 8.3.

А далі пішли всі згадані мною раніше вимоги. Він не забув нічого, точно передаючи кожне вимовлене мною слово, немов чоловік читав їх з листочка, а не називав по пам'яті. Тут навіть сума прозвучала, щоправда саме трактування мене трохи збентежило. Виглядало двояко. Я відразу ж зачепилася за фразу, адже в моєму світі вона могла означати що завгодно, але тут...

В принципі, нічого такого.

- ... і зобов'язуюся виплачувати щомісячне утримання в п'ятсот срібла за умови виконання контракту другою стороною, - ні, ми, звісно, домовлялися, що платню я отримуватиму за умови роботи на Володаря, але мені не подобалася розмитість фрази, яку можна трактувати як завгодно.

- "Хоча, я ж теж буду давати обіцянку, і зможу наполягти на тому, щоб правильно все записати на папері, без двоїстих значень", - вже більш спокійно поставилася до почутого, маючи намір стояти на своєму під час оформлення договору.

Але подальші фрази, вимовлені чоловіком, мене вразили найбільше:

- Віднині і до переходу Мілії Андербі під опіку сім'ї чоловіка я обіцяю оберігати і в усьому підтримувати її, гарантую їй своє заступництво і захист. Ця клятва набуває чинності з того моменту, як друга сторона підтвердить договір своїм підписом. Я Деміан Сав'єрі, тринадцятий нащадок роду Сав'єрі, зарікаюся виконувати умови договору до моменту обопільного бажання його розірвати, - рукою Володаря промайнули вогняні спалахи, але він і не думав відривати долоню від порожнього документа, а потім я помітила, як рівні рядки каліграфічного почерку лягли на папір, займаючи рівно половину аркуша.

Знизу з'явився акуратний підпис, що більше був схожий на витвір мистецтва, поверх якого Деміан капнув краплю власної крові.

Печені качани! Я якось була не готова давати клятву на крові. Особливо, якщо вона вимагатиме від мене розкриття мого секрету. Ні... тільки не це.

- Щось не так? - Схоже, переляк явно відбився на моєму обличчі, оскільки роботодавець наблизився, намагаючись прочитати відповідь у моїх бігаючих очах. - Сандро, це не так страшно, як може здатися на перший погляд... - може, воно й так, от тільки я-то не Сандра, та й моє справжнє прізвище навряд чи має аналог у цьому дивному магічному світі.

А що, якщо мій співрозмовник здогадається, що я не місцева м'яко кажучи? Що, якщо це дасть йому привід не виконувати зобов'язання і дозволить проводити досліди наді мною?

- "О, боги... я й так рабиня. Хіба може бути щось гірше за це?", - похитала головою, розгублено дивлячись на чоловіка.

- Я... я не... - от дідько! - М-магія...

- Можливо, тобі не розповідали твої батьки, але я маю поділитися інформацією, щоб ти заспокоїлася. Цей договір жодним чином не вплине на твоє магічне джерело, навіть нехай воно й запечатане. Документ лише не дасть нам відступити від даної нами клятви, змусивши тим самим її неухильно виконувати, - та я й не планувала нічого порушувати! Але я не можу вимовити своє справжнє ім'я! - Довірся мені, адже я пообіцяв вас оберігати, і з моменту підписання маю намір виконувати це зобов'язання, - труси навиворіт!

Як же все складно...

Торкнувшись долонею теплої поверхні договору, я помітила дрібне тремтіння на своїх пальцях і відчула, як у роті все пересохло, змушуючи мій голос стати більш хрипким:

- Я С-сан... я Алі... - та щоб тебе! 

- Пане, - сіпнулася, полегшено видихнувши, адже мої тортури перервала покоївка, яка так вчасно з'явилася в кабінеті.

- Марто, я зараз зайнятий, - промовив із роздратуванням, але примару зовсім не пройняло невдоволення господаря.

- Пане, ваша матінка наближається до дверей, і вона...

- Демі, любий, ти зайнятий? - Постукала герцогиня, яка чомусь не поспішала входити. - Синку, нам терміново треба поговорити, - затарабанила наполегливіше, все ще залишаючись при цьому в коридорі.

- Марто, відволічи її. Сандро... я дам тобі час ще подумати, але ти маєш мені дещо пообіцяти, - я перетворилася на одне суцільне вухо. - Про наш договір ніхто не повинен дізнатися. Для всіх ти будеш моєю гостею і компаньйонкою. Добре? - Не роздумуючи, я закивала головою, з пересторогою дивлячись на документ під моєю долонею, немов він ось-ось міг перетворитися на отруйну змію.

- Я обіцяю, - запевнила чоловіка, і той підхопив аркуш паперу, згорнувши його в крихітну трубочку (і як той зміг так зменшитися?).

Після цього договір перемістився в невеликий мішечок, який Деміан простягнув мені:

- Збережи у себе і можеш його перечитати, щоб це дало змогу тобі прийняти своє рішення, - час! 

У мене нарешті з'явився час на те, щоб зробити свій усвідомлений вибір.