Розділ 8.2.

Ми знову рухалися просторими переходами замку, а я так і досі так і не побачила інших його мешканців, окрім жінки, що супроводжувала мене. Нікого. Жодної живої душі навколо, хоча загальна площа будівлі вражала. Та за таким гігантом щонайменше десяток-другий слуг мали б доглядати, і це ще якщо не брати до уваги супровідні роботи з догляду за садом, подвір'ям та іншим. Я навіть приблизно не могла собі уявити, як це утримувати таку махину.

Крутячи головою з боку в бік, я старанно відганяла від себе думки про майбутню розмову, намагаючись перемістити їхній акцент на щось спокійніше. Я не повинна виглядати збентеженою або розгубленою під час зустрічі з Деміаном, а ще краще взагалі постати перед ним у цілковитій впевненості. Немов це для мене буденна справа.

Та я можна сказати щодня підписую магічні договори. Ось тільки в моєму звичному житті вони впливали лише на мій добробут, а на що зможе вплинути цей чарівний папірець, я й гадки не мала.

- "Аааа... тільки не думай про це. Дивись який гарний візерунок на тій стіні", - я ледь не силоміць себе виривала з небезпечних роздумів, перетягуючи вектор своєї уваги на незначні деталі навколишнього простору. - "Вже майже дійшли...", - ми піднялися широкими сходами, опинившись перед уже знайомими мені значними дверима робочого кабінету Володаря.

Ночує він там чи що?

Стулка тихо відчинилася, і я витріщилася за чоловіка, який застиг у робочій позі. Він уважно розглядав якісь папери у себе в руках, абсолютно не реагуючи на гостю, що з'явилася в його вотчині. Здавалося, що моя поява так і зовсім залишилася непоміченою.

Але це було лише першим враженням, оскільки через кілька секунд Деміан відклав убік списаний аркуш паперу і подивився на мене своїми уважними темними очима. У якийсь момент мені навіть здалося, що я побачила в них яскраві іскри вогню.

- Проходь, - ні тобі "здрастуй", ні "як спалося".

- І вам доброго ранку, - тонко натякнула на норми пристойності, помітивши легку напівусмішку на губах співрозмовника.

- Дійсно. І куди поділися мої манери? Доброго ранку, мила леді. Радий вас бачити. Маєте чудовий вигляд. Як ваш настрій? - Я з недовірою подивилася на співрозмовника, вловлюючи в його інтонації легку іронію. - Дозволите запропонувати вам освіжаючі напої? Чи, може, ви бажаєте перекусити? - Під таким пильним поглядом чоловіка я почувалася не у своїй тарілці, але все ж вирішила підіграти йому:

- Не відмовлюся від зеленого чаю, мені ще не довелося поснідати, час зовсім ранній, - зайняла вже знайоме мені крісло, чекаючи, коли Володар розміститься навпроти.

- Над міною тобі все ж таки ще варто попрацювати, але ти цілком непогано орієнтуєшся в незвичній ситуації.

Так, усі мої ділові зустрічі та розмови з чоловіками відбувалися у форматі компанійських і формальних, і такий запобігливий тон був для мене в новинку. Потрібно розширювати свої горизонти.

- Це була ще одна перевірка на профпридатність? - Посміхнулася, потягнувшись до чашки, що з'явилася переді мною на столі, із сумнівом подивившись на пишне тістечко поруч із нею.

Ні, мабуть, я відмовлюся від солодкого. Може, це теж якась перевірка.

- Частково. Мені просто була цікава твоя реакція, - знову легка посмішка з'явилася на губах співрозмовника.

Та я дивлюся, в нього чудовий настрій. Хоча, якщо зізнатися, то й моє хвилювання нібито випарувалося, додаючи мені впевненості. Здається, Деміан на мене діяв якось гіпнотично і цілком позитивно. Чи він так присипляв мою уважність?

Підняла одну брову, вичікувально подивившись на господаря кабінету.

- Думаєш, нам варто перейти до справи? Впевнена в цьому? - І як він легко мене читав, а я-то думала, що мені добре вдається приховувати свої емоції.

- Не скажу, що сповнена впевненості, але, якщо зізнатися чесно, то я не люблю відтягувати неминуче, - дозволила собі поділитися легким одкровенням, дивлячись при цьому в очі свого візаві.

- Цікава якість. Варто її запам'ятати, - чоловік клацнув пальцями, і переді мною на столі з'явився абсолютно чистий аркуш паперу.

- "Це жарт такий? Чи він і справді пропонує мені поставити підпис на порожньому бланку договору?", - побоювання низкою думок пронеслися в моїй голові, після чого я помітила легку іронічну посмішку Володаря.

- От навіть як... - маг приклав долоню до майбутнього документа, заговоривши: - Тоді я почну першим. Я Деміан Сав'єрі, тринадцятий нащадок роду Сав'єрі, зобов'язуюся виконувати наступні пункти угоди...