Розділ 7.3.

- З-звісно, - бідолаха навіть заїкатися почав, а я ж навіть ще не затівав свій допит.

Обійшов тоненький стовбур райської яблуньки, дивлячись на те, як на невисокому деревці з'являється перша зав'язь. І якщо у світі вже практично панувала осінь, то в нашому саду зараз навряд чи можна було відчути початок літа. Тут час немов би пригальмував, запізнюючись за більш поспішним родичем.

- Молодість така чудова... Ти все ще віриш у праведний устрій цього світу, і зовсім не помічаєш, як на ринку тобі торговець підсовує підгнилий фрукт або в'ялу зелень, перемішуючи її зі свіжою, - промовив спокійно, спостерігаючи за реакцією свого співрозмовника.

- Вас десь обдурили? Я накажу своїм людям, щоб вони провели перевірку на ринках Ліванії, - власник торговельного району столиці явно зрозумів, до чого я хилю, але чомусь не поспішав падати мені в ноги і просити вибачення, а, значить, чоловік або зовсім совість втратив, або дійсно був не в курсі "ексклюзивності" проданого мені товару.

- У цьому немає потреби, з недобросовісними продавцями розберуться правоохоронці. Мене цікавить інше, - а ось тепер Гектор напружився, явно почувши в моїх словах загрозу для себе.

- Якщо ви про дівчинку, то ми збиралися провести повноцінну перевірку, як того вимагав закон, але при ній були папери і, до того ж, її опікунка вочевидь була проти, буквально змусивши лікаря припинити болісну для дитини процедуру, - так, промацування джерела магії було не надто "приємним" процесом, який міг супроводжуватися болісними відчуттями.

Саме тому дітям часто вручали документи, що свідчили про запечатування дару.

- І ви, звісно ж, прихопили всі необхідні папери... - я подивився на товстуна, але той лише похитав головою:

- Я не знав, що вам вони знадобляться. Але, якщо ви бажаєте отримати їх негайно, то я можу повернутися додому і спробувати якомога швидше їх відшукати. Ви ж розумієте, що товар у нас специфічний, і я не можу встежити за всіма переміщеннями формулярів на вже проданий "продукт", - у такий спосіб торговець мені натякнув, що я повинен був все перевірити під час купівлі, а зараз буде складно відшукати папери, які цілком можуть бути й знищені.

От же геніальний негідник!

- Це не до поспіху. Пошукаєте документи завтра й особисто мені їх доставите. Я впевнений, що в такої педантичної людини, як ви, Гекторе, все в повному порядку, і відшукати необхідну папку не становитиме великих труднощів. До того ж, ви можете надіслати запит до гільдії й отримати копію в разі втрати важливого сертифіката, - такий скнара точно не дозволить тіні впасти на його репутацію.

Та й я звик завжди отримувати те, що мені потрібно. Навіть, якщо для цього мені доведеться потягнути за деякі ниточки і натиснути на гільдію торговців.

- З-звісно ж, - мій відвідувач видихнув, крадькома змахуючи піт із чола. - Ще щось? - От нахаба... Він вирішив, що відбувся легким переляком, але я ще його не відпускав.

До того ж, мене більше хвилювала не Мілія, а її старша сестра, про що я і поспішив повідомити Орнессі:

- А як щодо Сандри? Документи дівчини також були в порядку і не викликали у вас жодних запитань? - Я уважно спостерігав за реакцією товстуна, і та не змусила себе чекати.

Чоло чоловіка знову вкрилося потом, а губи й руки почали відбивати чечітку. Ось ти й попався, Гекторе. Тут вочевидь було щось приховано, і я мав зрозуміти: чи то торговець навмисне допоміг комусь проштовхнути свою підопічну, склавши формуляр на неї так, щоб він мене зацікавив, чи то продавець справді не знав про це, і тоді в мене поставало інше запитання.

А чи проходить його товар перевірку і сертифікацію, як того вимагають закони нашого королівства?

- Д-документи, - пробурмотів мій співрозмовник, вже здригаючись всім тілом. - Вони були, так... - ага... ось навіть як.

- Були? - Я підійшов трохи ближче, буквально нависаючи над своєю жертвою.

- Є-є... повинні бути... - туша вже безперервно тряслася, видаючи свого господаря з потрохами.

- Але вони якимось дивним чином загубилися, так? - З насмішкою підняв одну брову, не даючи чоловікові можливості отямитися.

- З-загубилися... тобто, вони мають бути, - ну звісно ж...

- Але саме ці безслідно зникли? Чи, можливо, їм хтось допоміг випаруватися? - Орнессі вже ледве перебував при свідомості, готовий будь-якої секунди звалитися просто на мене.

- Пощадіть, пане... Це Орм відшукав цю дівчину десь на вулиці, а я чесно збирався її перевірити, але час підтискав, та ще й її агресія...

- Яка агресія? - З цікавістю поглянув на товстуна, акуратно притримуючи за воріт, щоб він не втратив свідомість у найневідповідніший момент.

- Вона зірвала магічні пута і буквально напала на лікаря! Дикунка! - Несподівано торговця понесло, і він вивалив на мене непривабливу правду: - А ще вона напала на цлителя, і нам довелося її оглушити, щоб дівчина мені півкварталу не рознесла! - А ось це вже ставало цікавим... - Я справді хотів здати її законникам. Але тоді б у них виникли запитання, звідки та з'явилася серед моїх рабинь, - заридав говіркий Гектор, явно виставляючи себе жертвою обставин.

- Ясно... - видав коротке, задумливо барабанячи пальцями по підборіддю.

- Накажете повідомити про це служителів? Або, можливо...

- Ні, я сам. Ти ж повертайся додому і постарайся забути про те, що що щойно мені розповів. Я сам у всьому розберуся, - кмітливий товстун швидко закивав головою, побігши до виходу. - Можеш бути вільний, - махнув рукою, а торговця й сліду не стало, щойно той почув заповітні слова.

- "Отже, пташка в нас із крильцями... Як цікаво", - усміхнувся своїм думкам, роздумуючи над тим, хто ж насправді підіслав до мене Сандру.