Розділ 6.3.

- Давай ти перша, - великодушно дав свій дозвіл мажорчик, але я була навіть рада тому, що він спробував зупинити мене.

- Краще ви... - зізнаюся чесно, мені стало навіть цікаво, що такого хотів би мені сказати Володар.

- Як знаєш... тоді я почну, - чоловік кашлянув, збираючись із думками, після чого вивалив на мене свої роздуми: - Я приглядався до тебе, і, гадаю, ти мені підходиш, - дуже багатослівно, а головне я одразу ж усе зрозуміла. Ага.

- Підходжу для чого? - Хто зна які в нього плани, тут все ж таки краще уточнити.

- Я поки що не вирішив остаточно. Але на перших порах ти могла б бути моєю помічницею, - посміхнувшись, Деміан вочевидь очікував, що я кинуся йому в обійми на радощах, або, щонайменше, стрибатиму до стелі. - Чи ти очікувала чогось іншого? - Підняв одну брову, явно насміхаючись над моєю реакцією.

- Я просто не зовсім розумію, що це означає. Чим Я можу допомогти ВАМ? - можна якось конкретніше?

- О! Тут все просто. Ти супроводжуватимеш мене на зустрічах і виконуватимеш мої дрібні доручення. Десь потрібно буде заговорити конкурента, десь збити пиху з особливо завзятих леді, які бажають отримати мене в якості чоловіка та домашнього улюбленця, - мій співрозмовник вочевидь вважав себе геніальним стратегом, який встиг розгледіти мій талант у спілкуванні. Це на нього так наша бесіда з герцогинею подіяла? - Звісно ж, я поділюся всією необхідною інформацією і постараюся полегшити тобі роботу, - з панського плеча та в мої руки...

Ось тільки що це давало мені?

- А що я отримаю натомість? - Нахабство, якщо врахувати те, що мене нібито купили...

- Покровительство? - Ну... такий собі бартер.

- І все? - А що? Я прекрасно бачила, що чоловік був готовий поторгуватися.

А це означало, я просто зобов'язана вибити найкращі умови не тільки для себе, а й для моєї маленької підопічної.

- А нахабства тобі не позичати, - усміхнувся, пропонуючи мені зайняти крісло, тоді як сам чоловік повернувся на диванчик. - Мені вже навіть цікаво дізнатися твої вимоги, - О! тут все ще простіше.

- П0-перше. Я не займаюся нічим протизаконним, не надаю сумнівних послуг інтимного характеру і не стану робити те, що не дозволить моя совість, - Деміан задумливо потер підборіддя, після чого все ж таки кивнув, пропонуючи мені продовжити. - По-друге. Ви надасте своє заступництво не тільки мені, а й моїй підопічній. Пообіцяйте, що завжди будете на боці Мілії, захистите її і не дозволите нікому скривдити малечу, - я дивилася уважно на свого співрозмовника, намагаючись вловити найменші зміни в його настрої.

- Вам хтось погрожує? - Поцікавився, і я наважилася відкрити часткову правду.

- Зараз - ні. Але так може бути не завжди. Пообіцяєте? - Це було найважливішою умовою, і я збиралася боротися за неї до останнього.

- Обіцяю, - полегшено видихнула, ледь не забувши додати ще один пункт у наш майбутній договір. - Це все?
- Ще одне: нам потрібне окреме житло, яке я зможу орендувати за рахунок свого гонорару. Ви ж плануєте оплачувати мою роботу? - я ж правильно зрозуміла, мене наймають на роботу, а не примушують бути рабинею.

- Ні, - було короткою мені відповіддю.

- Що ні? - Розгублено витріщилася на чоловіка, не розуміючи, що його не влаштовувало в моїх вимогах.

- Ви житимете в моєму замку, - ах, ось він про що...

- Але ж... - хотіла додати, що це не пристойно, тільки мене перервали:

- Це не обговорюється. Інші пункти мене цілком влаштовують. Платні у п'ятсот срібла буде достатньо? - Якби я ще розбиралася в місцевих цінах...

Хоча, згадуючи продажі, я думаю, це непогана сума, тим паче, що за проживання та їжу платити не доведеться. Адже він не буде з нас вилучати гроші за оренду кімнати?

- Цілком. - Намагалася виглядати впевнено, але при цьому не забувати про головне: - Хотілося б ще докладніше дізнатися про свої обов'язки, - у розпорядженні Володаря тисячі людей, тоді чому він обрав саме мене на цю дивну посаду помічниці?

- Обговоримо це завтра. Я складу магічний договір, адже вам відомо, як він працює? - От дідько!
Та я й гадки не маю що воно таке і з чим його їдять!

- Т-так... - святі панталони! І у що я знову вплуталася?

- Чудово. Тоді подробиці дізнаєтеся завтра, щойно дасте клятву про нерозголошення, - чудово...

Сподіваюся, мене не вб'ють, якщо я ненароком через незнання порушу якийсь із пунктів?

- Д-добре, - я підхопилася, бажаючи якомога швидше втекти звідси, щоб обговорити з Мілою ситуацію, що склалася. - До завтра, - ну хіба що ручкою йому не помахала, буквально вилітаючи з кабінету.