Розділ 5.2.

До вечора нас ніхто не потривожив, і ми потихеньку почали заспокоюватися, сподіваючись на те, що майстриня Валері все ж таки нічого не помітила, а тікала вона лише через термінові справи. Могла ж швачка банально про щось важливе згадати?

А щойно великоокий фіолетовий місяць замінив на небосхилі свого яскравого денного побратима, тут-то й почалися всі дивацтва. Я все ніяк не могла відірвати погляду від дивного нічного світили (добре, що вчора було похмуро, і я банально не змогла видати свого шоку), тоді як схвильована Міла ходила переді мною, намагаючись умовити:

- Магія, привиди, перенесення з іншого світу... адже ти нормально на це відреагувала, тоді чому тебе так бентежить фіолетова феба? - У нерозумінні витріщилася на мене співрозмовниця, на що я нервово пересмикнула плечима, просто не в силах стримувати паніку, яка несподівано накотилася.

- Але ж це не нормально! Сонце у вас звичайне! І як при цьому нічне світило могло стати фіолетовим!? - Десь глибоко всередині мене все ще жевріла надія на те, що це все жарт. Але ось така невідповідність вибивала з колії.

- Мама розповідала мені, що супутник Аралії не залежить від свого денного побратима, як вважають вчені, а випромінює рівне світло своєю поверхнею, колір якого залежить від температури небесного тіла. Іноді воно буває рожевим або навіть зеленим... - почала пояснювати мені прописні істини моя підопічна, явно тривожачись. - Алісо, ми маємо заспокоїтися. Скоро тут з'явиться Марта, і вона може помітити твою реакцію на звичайне в нашому світі явище, - так-так, я прекрасно це розуміла.

Але тремтіння все ніяк не припинялося, а згодом до нього долучився і нервовий стукіт зубів.

- Алісо! Ми в замку Другого Володаря, і саме він займається розслідуванням справ, пов'язаних із таємною магією. Не думаю, що нам варто показувати перед його слугами свою «особливість», - спробувала достукатися до мене малеча. - Таких, як ми, не тримають серед звичайних людей! Темниця і досліди... я багато чого страшного чула від свого батька, - якщо Мілія хотіла мене заспокоїти, то вийшло в неї зовсім навпаки.

Тепер і мої ноги вже готові були витанцьовувати канкан. Адже ж я здогадувалася, що з цим мажорчиком не все так просто, і що чоловік небезпечний. Але одна справа щось підозрювати, і зовсім інша - відчути на власній шкурі.

- Я зараз... одну хвилиночку... - сіла навшпиньки, заплющивши при цьому очі, і почала потихеньку відраховувати секунди. - Одна, дві, три... - паніка потроху відступала, але я все ще була не готова повернутися в шокуючу реальність.

Мені потрібно ще трохи часу...

- Пані, повелитель запрошує вас обох на вечерю. Я вас проводжу, - зовсім близько пролунав рівний голос примари, і мене немов струмом вдарило.

Я різко розплющила очі, дивлячись на Марту, яка з'явилася в небезпечній близькості. При цьому я помітила, як моя підопічна наблизилася до мене, готова прикрити своїм тендітним тілом дорослу панікерку. Ось тут і прийшло усвідомлення того, що від мене залежить не тільки моє існування, а ще й майбутнє цієї маленької дівчинки, яка вже натерпілася у своєму житті. І тепер я мала зробити все від мене залежне, аби не дозволити чомусь поганому трапитися з цим ангелом.

- Дайте нам кілька хвилин на збори. Ми вже практично готові, - промовила спокійним голосом, піднімаючись.

А щойно покоївка покинула нашу кімнату, я одразу ж розвернулася до Міли, прошепотівши скоромовкою:

- Із Володарем говоритиму я. Ти намагайся менше звертати на себе увагу і не торкайся ніяких дивних предметів. Та й узагалі нічого не чіпай, так буде безпечніше. Якщо наш господар почне тебе розпитувати про минуле життя, нічого не розповідай. Я скажу, що з нашими батьками трапилася біда, і ми залишилися самі. Мене називай старшою сестрою. На роль матері я навряд чи підходжу, а ось недбайливою старшою кузиною цілком можу бути, - потрібно було побільше випитати про цей світ, а не витрачати час на порожні переживання.

Але зібраність моя спрацьовувала лише в екстрених ситуаціях. Якраз таких, як ця... А отже, будемо викручуватися, придумуючи на ходу. Не дарма ж я колись працювала редактором у жіночому журналі. Часом історії народжувалися за півгодини до виходу в друк. Ну, тут мені доведеться трохи прискоритися.

- Скажімо, дедлайни трохи змістилися, - нервово засміялася, після чого поправила пасма, що вибилися з коси Мілії, і поспішила до коридору, де нас уже добряче зачекалася терпляча Марта.