Розділ 6.

Як і обіцяв Ян, швачка встигла відшити сукню до наміченої дати, але ситуацію це не врятувало.

У день весілля все полетіло шкереберть, і стало це зрозуміло лише тоді, коли наречений не прибув до РАЦСу.

Хтось із запрошених попіклувався про відстрочку реєстрації, але Ді знала, що Іван не просто так не прийшов.

- З ним трапилося нещастя. От дурепа, яка ж я дурепа! Варто було прислухатися до слів тієї жінки, але ж все справді нагадувало розіграш.

- Якої жінки? – поцікавилася Ася.

Власне дівчина озвучила запитання, яке турбувало всіх подруг. Відвівши їх у бік від інших запрошених, Ді розповіла про містичні події, що переслідували її останнім часом.

- Я розуміла, що щось не так, коли ти про виставу з Дракулою питала, але навіть уявити не могла, що все настільки моторошно, - зауважила Іда.

- А мені відразу здалося, що та жінка в траурі не випадково до тебе причепилася, - зазначила Еля.

- Ой, дівчата, такі люди й наврочити можуть. Я взагалі вірю у всі ці штуки.

- Раю, заспокойся. Тобі не можна нервувати, - промовила Ді, - я якось розберуся. Сподіваюся, що річ не в містиці. Можливо якась скажена колишня викрала мого нареченого. Ось і пояснення, - припустила дівчина.

- Іван до зустрічі з тобою рік ні з ким не будував стосунки, - скептичний голос Елі зовсім не заспокоював, - він сам розповідав.

Ді знала про це, але їй хотілося вірити у будь-що окрім містики.

Вона сердилася на подруг, тому що вони мали рацію.

- Ну, не відьма ж його внесла до дідька лисого, - піддаючись емоціям, вигукнула Ді.

Дівчата вилупилися на неї.

- Тихіше, ти привертаєш увагу, - попередила Ася.

- Пізно, дехто вже зацікавився, - констатувала Іда.

Наречена і сама бачила, як від натовпу відокремилися дві фігури та попрямували в їх бік.

Ян і Зоя. Так, Ді запросила їх на весілля, адже весь час доки відшивалася сукня, вона підтримувала дружній зв'язок з колишнім одногрупником. Їй подобалася його компанія. Саме тому Ян був тут. Ну, а Зоя… Зоя його наречена.

- Вибачте, що завадили, - почав чоловік, - але, Ді, - звернувся він до неї так, наче і не було тут нікого більше, - якщо потрібна допомога…

Ян не встиг завершити думку, адже телефон у руці дівчини ожив. Дивно, але на екрані висвітився той самий номер Івана, на який Ді щосекунди телефонувала до розмови з подругами.

- Алло, - відповіла дівчина, відокремлюючись від компанії.

Проте далеко відійти в неї не вийшло. Безбарвний голос у трубці повідомив їй таке…