Розділ 11. Вчитель і учениця, або як не вбити чоловіка в пориві... злості

Дурман розвіявся дуже швидко, і я зрозуміла, що буквально повисла на чоловікові, який утримував мене на руках. Ошелешено витріщилася в його усміхнені очі, не розуміючи, як так виявилося, що я ще кілька секунд тому була просто закохана у нього без тями. Ні, Ріан мені подобався, я не могла цього заперечувати, але не настільки, щоб кидатися в обійми дракона.

- Як бачиш, ніяких проблем у мене немає, - спокійно промовив цей гад лускатий, якому мені так і хотілося гарненько... врізати. - Не бійся, я не торкнуся до тебе... доти, доки ти сама мене про це не попросиш, - знову цей дурманливий шепіт, що змушував мої коліна підігнутися.

- Ах, ти ж засранець! - Руки самі потяглися до чоловіка, ось тільки цього разу я намагалася не обійняти, а стиснути його шию, або швидше задушити. - Проблем у нього немає... то будуть! - Зрозумівши всю марність своїх старань, я намацала однією рукою багатостраждальний свічник, на який не раз косилася, і врізала що є сили по не надто наповненій мізками голові хвостатого.

- Ауч, - з обіймів мене відразу ж випустили, і я встигла відскочити вбік, направивши на приголомшеного супротивника свою зброю масового ураження. - Ти чого? Я ж пожартував, - образився цей «Кошовий на підспівках», втім, не поспішаючи наближатися.

- Пожартував він. Так би і врізати тобі по жартівці доморослій, - бухтіла я, випускаючи пару.

- Заспокоїлася? — Згодом запитав мене Драгонійський, сідаючи в крісло, на що я ствердно кивнула. – Оце ти мені влупила. Голова гуде, - поскаржився мій псевдочоловік, але я лише знизала плечима, не надто мучившись докорами совісті.

- Так тобі й треба, а то влаштував тут, - перевела подих, після чого рішуче перейшла до справи. - Нам варто щось придумати, інакше вони від нас не відстануть, - тут я і не сумнівалася в тому, що бажання мати онуків стало ідеєю фікс для імператорського подружжя.

- Нам необхідно буде переконати рідню, що все йде за планом... Що ж на рахунок того, що сталося між нами раніше, то це і є частина мого задуму. - Я здивовано втупилася на чоловіка, намагаючись зрозуміти, як його ігри допоможуть нам розібратися з надто пильною увагою його сімейства. – У драконів дуже гострий слух, і я просто дав їм «почути» те, що вони хотіли, після чого наклав на кімнату захист.

- Підкинув їм «гаряченьких» доказів? - Замислено сказала я, на що отримала ствердний кивок. - Розумно... Але що далі? Я не думаю, що вони так легко заспокояться, - Ріан підвівся з затишного крісла, наближаючись до мене.

- А завтра наші веселощі продовжаться, - клацнув мене по носі, спостерігаючи за моєю реакцією.

- Тільки давай без крайнощів... І це своє вміння грати з моєю свідомістю краще залиш при собі, - сказала невпевнено, розгнівавшись на ефективність впливу цього гаду на мої почуття.

- Пропонуєш влаштувати їм показовий виступ? Я готовий хоч сьогодні, - повів бровами лускатий, роблячи мені не двозначні натяки.

- Припини, Ромео, а то не доживеш до наступного етапу «драконячих забав», - демонстративно підкинула в руці важкий засіб самозахисту, зазначивши, як чоловік трохи відсторонився, повертаючись на своє місце біля вікна, що так йому полюбилося.

- Я дістав тобі пару дитячих підручників. Гадаю, там найкраще викладено всі ази для новачків у магії, а ще ось збірка наших легенд, зокрема про Трьох. Якщо ще відсутність хороших манер можна списати на недостатнє виховання, то незнання основ нашого світу може викликати непотрібні питання, - я насупилась, але від коментарів все ж таки утрималася.

- Це все? - Підхопила простягнуті мені книги, збираючись піти у вітальню, але Ріан похитав головою у відповідь.

- Танці... Ми повинні розвчити їх хоча б пару. Дивно не знати жодного, згодна? - Тут у мене заперечень не було, тому я кивнула, сказавши, що через пару годин у мене буде перерва у навчанні, його ми й витратимо на вивчення місцевих танців. - Тоді я поки що відпочину... а то щось підказує мені, що ніч у нас буде бурхливою, і навряд чи нам вдасться поспати, - підморгнув мені хвостатий гад, звалившись на ліжко просто в одязі.

Скрипнувши зубами, я гордо покинула спальню, старанно ігноруючи знущання чоловіка. Відпочинок… Здається, мені він найближчого тижня і не світить.

Ріан
Одне суцільне задоволення посміюватися над цією дівчиною! І як тільки в ній уживається така спекотна натура і скромниця, що червоніла від будь-якого трохи відвертого жарту?
Щоправда, я й сам винен. Скористався драконячим чаруванням, а сам ледве зміг стриматися. Але я навіть і не очікував на таку реакцію від Аннет. Хоча ні, це була не моя дружина, дарована відбором, а маленька спокусниця, що прийшла до мене з іншого світу. Аня виявилася зовсім іншою: зухвалою, сміливою і водночас чуттєвою та скромною. Здавалося, що вона увібрала в собі всі несумісні якості, які анітрохи її не псували.
О, боги, даруйте мені сили не накоїти справ. Обіцяю, я більше не гратиму з вашими дарами, тільки допоможіть мені не зіпсувати все…
Лежачи на ліжку з примруженими очима, я крізь невелику щілину у дверях спостерігав за норовицею, що захоплено читала один із запропонованих їй підручників. Обличчя дівчини виглядало зосередженим, а губи то розпливалися в пустотливій усмішці, то збиралися у своєрідну букву «О», виявляючи крайню ступінь подиву учениці.

- «Сила магічного джерела залежить від кількох факторів, таких як раса мольфара, розмір резерву його джерела та близькість до однієї чи кількох стихій. За своєю природою маги поділяються на інтуїтивних і магів розуму. Першим підвладні бачення та управління нитками стихій, тоді як другі домагаються всього шляхом вивчення певних жестів, що підкріплюються слівними заклинаннями», - я прислухався, вловлюючи тихе бурмотіння у вітальні.
Так, заколисаний м'яким голосом своєї благовірної, я примудрився задрімати. Сновидіння видалося надто яскравим і правдоподібним, що я в перші моменти пробудження все ще не міг розрізнити де сон, а де дійсність. А почувши мірне дихання в небезпечній близькості до себе, міцно схопив дівчину, що пискнула від несподіванки, і притулився до її губ зовсім не цнотливим поцілунком.
Перший час, як і уві сні, Анна чинила опір, намагаючись вирватися з моєї міцної хватки. Але варто було вгамувати свій запал, розмикаючи обійми, як дружина сама притулилася до мене своїм розпаленим тілом, обхопивши руками мою шию.
Саме від цього я і прокинувся, відчуваючи зовсім невластиве для марення бажання.