Розділ 8. Старт «драконячих забав»

Через кілька секунд ми опинилися в наданому нам імператорським подружжям особняку, де на нас уже очікувала стривожена Розі. Дівчина підхопилася, побачивши господарів, і відразу ж почала щебетати, не залишивши нам і хвилини на відпочинок.

- Вам варто поквапитися! Перший етап «драконячих забав» перенесли на сьогодні у зв'язку із приїздом ельфійського спадкоємця. Сніданок пройде найближчим часом у великій їдальні, після чого всі відразу попрямують на центральну площу. Підготовка проходить поспіхом, бо Його Величності закортілося блиснути нашими традиціями перед гостями, - помічниця злякано прикрила рот долонькою, усвідомлюючи, що явно промовила зайве.

- Спишемо на твоє хвилювання, - «заспокоїв» її мій чоловік, вимагаючи більше подробиць. - Продовжуй, а ми поки будемо переодягатися, - Ріан схопив мене за долоню і потягнув сходами прямісінько в "нашу" спальню.
Там на ліжку я побачила просто ідеальну ультрамаринову сукню, виконану в повній протилежності до всіх місцевих нарядів. Схопивши дар небес у свої руки, я вмить зникла за невеличкою ширмою біля шафи.

«Нам би така вдома не завадила», - пролетіла дурна думка в голові, і я відразу спробувала себе остудити. - «Нехай про це справжня господиня особняка подбає, а я тут тимчасово...», - глибоко зітхнувши, спробувала впорхнути в чудове вбрання.

- Не подобається? – співчутливо поцікавилася покоївка, і я ледь не зарядила собі потиличника, нарікаючи на чудовий драконів слух.

- Дуже подобається. Просто мені трохи страшно, - видала я напівправду, почувши якесь нерозбірливе бурчання свого чоловіка.

А поки я боролася зі своїм плаваючим настроєм, Розі встигла викласти своєму пану останні новини імператорського палацу, не забувши при цьому поділитись шепітками серед прислуги. Найчастіше, ці відомості могли бути кориснішими, ніж суха інформація від розпорядників майбутніх ігор «на виживання».
Зачіску мені робили вже буквально на ходу, а прикраси Ріан одягав у той момент, коли слуга, що оголошував нас, дивно косився на сполошених господарів. Добре, хоч йому вистачило кмітливості відчинити двері з деяким запізненням, інакше нам би справді вдалося залишити незабутні враження для наших ельфійських гостей.
Поглянувши на всіх присутніх, ми буквально промчали повз довгі столи, опинившись на залишених для нас місцях. По дорозі мій благовірний примудрявся не тільки елегантно протягнути мене між придворними, що роняли свої щелепи, але ще розкланятися з усіма і кожним, при цьому я не завжди встигала авіть головою покрутити, куди вже мені до тренованого сина імператора.

- Ваше Сяйство, радий вас бачити в доброму здоров'ї, - останнім нас зустрічав довговухий блондин, який жадібно розглядава моє дещо нестандартне вбрання. І чого, питається, витріщився?

- Дякую, Ваша Високість. Приємно вражений вашим візитом. На жаль, ми з дружиною пізно про нього дізналися, тому не встигли вчасно на сніданок, - чоловіки розкланялися, і я невпевнено кивнула вухастому.

- Прекрасний вибір, Ріан, - принц заморський все також продовжував дивитися на мене, розмовляв при цьому він тільки з моїм благовірним.От хам!

- Дякую за комплімент, я теж своїм задоволена, - ось чесно, я не збиралася втручатися в їхню розмову, але воно вийшло якось саме.
Ельф здивовано подивився на мене, ніби з ним заговорилася імператорська болонка, після чого все ж таки посміхнувся, ствердно кивнувши. На цьому наш обмін люб'язностями на моє щастя закінчився, а я заслужила грізний погляд від свого чоловіка.
О-оу… здається, пізніше мені все ж таки дістанеться від нього.

На мій подив, ранкова трапеза тривала недовго, і пройшла вона в цілковитій тиші, ніби це не кілька десятків людей сиділи за спільним столом, а всього пара незнайомців, які випадково опинилися в одному місці.
Вирішивши більше не привертати до себе непотрібної уваги, я обережно поглядала на всіх присутніх, іноді вловлюючи зацікавлені погляди оточуючих. Схоже, наближені імператора придивлялися до новоявлених дружин князів, вибираючи собі серед нас фаворитку.
Момент, коли правитель підвівся з-за столу, я ледве не пропустила, оскільки після ситного сніданку хіба що не спала за столом, хоча була дуже близька до цього.

- Аннет, - Ріан обережно промовив мені на вушко, і я різко сіпнулася, але була зупинена обережними напівобіймами чоловіка. – Зараз вас відправлять готуватись до першого етапу, і нас розділять. Не хвилюйся, роби те, що говоритиме тобі Розі, і головне тримайся, - скоромовкою прошепотів мій благовірний, заправляючи мені пасмо волосся за вухо.

- Я постараюся, - ледь помітно кивнула, рухаючись за парочкою незнайомців перед нами.

- У тебе все вийде, я впевнений, - чоловік схилився до мого зап'ястя, ніжно поцілувавши його, після чого чоловік відпустив мою руку і попрямував разом з рештою гостей на вихід.
Мене ж підхопила незмінна помічниця і повела до однієї з кімнат замку, розташованих на першому поверсі.

- Леді Аннет, я взяла на себе сміливість принести пару ваших улюблених суконь, адже ми не обговорили ваш вибір. Що скажете? - Дівчина вказала на два вбрання, які я, зрозуміло, бачила вперше.

А оскільки Розі поводилася так дивно, то в мене напрошувався лише один висновок: нас підслуховують, і предоставлений мені одяг був єдиним, який швачка встигла для мене перекроїти за ніч.

- Мабуть, це бірюзове, - гадки не маю як воно на мені сидітиме, але сподіваюся працівниця не помилилася з розміром. - І допоможи щось зробити з моїм волоссям, - натякнула на незнання місцевих зачісок, отримавши ствердний кивок у відповідь.
Фух! Як це все складно.
На збори у нас пішло близько двох годин, але, дивлячись на себе у дзеркало, я навіть не пошкодувала про витрачений час. Дівчина, що там відбилася, виглядала просто неймовірно, а облягаючий фасон мого вбрання просто ідеально підкреслював переваги юного тіла Аннет. Ех, до такого можна швидко звикнути.
Прокрутившись біля трельяжу пару хвилин, я задоволено посміхнулася і подякувала своїй умілиці за її роботу. А варто було мені взути туфлі, які практично не відчувалися на нозі, як у двері постукали, і після дозволу в кімнату увійшла блакитноока блондинка.