Глава двадцать друга.

Вже рівно тиждень Ксеня та Наталя живуть у В'ячеслави. В'ячеслава не має нічого проти цього й дозволяє їм в неї жити стільки скільки потрібно. Тим паче все одно Слава проводе майже увесь свій день вдома у Олександра. Спершу вона там прибирає, а потім коли чоловік повертаеться з роботи, то проводить з ним свій час. Й сьогоднішний день вона теж проведе там, але враховуючи те що Олександр вирішив зробити собі сьогодні вихідний, то ніякого прибирання вона робити не буде. Їй просто не вистачить часу, бо як завжди, коли поруч з нею знаходиться Олександр увесь свій час та увагу вона мимоволі присвячує йому, чим той відверто користується. 

Коли В'ячеслава приїхала до Олександра й подзвонила у двері, то як тільки вони відчинилися чоловік накинувся на неї з поцілунком та обіймами перед цим  прошепотівши: "Я сумував". Дівчина відповіла на його поцілунок й він втягнув її в середину будинку, захлопнувши двері. Розірвавши поцілунок, Олександр допоміг Славі зняти з себе верхній одяг та роззутися. Увійшовши в кухню, куди привів її Олександр, В'ячеслава шоковано дивилася на накритий стіл. 

- Це для мене? - запитала В'ячеслава повернувшись до Олександра обличчям й теперь дивлячись йому прямо в очі.

- Так. Сам готував. Спробуєш? - запитав чоловік й у допоміг В'ячеславі сісти за стол.

- Сам? - здивувалася вона.

- Так - з усмішкою сказав Олександр й сам сів на стілець.

- Скажу честно, трохи неочікувано - розгублено сказала В'ячеслава окидуючи поглядом все те що приготував Олександр.

- Спробуєш? - запитав з нову Олександр але на цей раз щей й поклав салат та стейк на тарілку дівчині.

- Дякую, але....

- Що не так? - турботливо запитав Олександр, побачивши, що В'ячеслава відсунула від себе тарілку - Не хвилюйся я непогано готую, не отруєшся. Обіцяю.

- Не в цьому справа Саш... Просто, я ж не їм м'ясо -нагадала дівчина при цьому переводячи погляд з чоловіка на тарілку з м'ясом - І я тобі вже про це казала.

- Так? О це ж я... - промовив Олександр й підвівшись з-за столу переставив тарілку на інший стіл, разом зі своєю.

- Запрацювався? - запитала дівчина не образившись на чоловіка за цей випадок.

- Так. Сподіваюсь ти не відмовишся від келиха вина? - сказав він й коли В'ячеслава відповіла йому що можна трохи, то він налив їм вина, а потім продовжив говорити - Ну що ж, давай випьемо за нас.

- Давай.

- Славо, люба, я б хотів сьогодні поговорити з тобою про дещо - з далека почав чоловік - Я хочу що б ти переїхала до мене.

- Єм... Саш, тобі не здається що...

- Що я поспішаю? - запитав перебивши дівчину Олександр - Ні. Я так не вважаю. Я дорослий чоловік, В'ячеслава, й знаю що мені потрібно в житті, а потрібна мені ти. Не відмовляйся прошу тебе, давай спробуємо.

- Ну, як ти собі уявляеш це? В мене живе Ксеня й...

- Й хай живе. Переїджай до мене люба, не шукай причин щоб відмовитися - знову перебив її Олександр й узяв за руку - Тощо?

- А ти наполегливий. Добре я згодна - відповіла В'ячеслава й після її слів Олександр встав з за стола й підійшовши до неї поцілував.