Глава 10. Новий Алекс

Покинувши вбиральню, Інна повернулася до виставкової зали. Алекс розмовляв з високим чоловіком поважного віку, зосередивши на ньому всю свою увагу. Інна вирішила не заважати їхньому спілкуванню і рушила до великої скляної вітрини, на якій красувалася нова колекція. Увагу дівчини одразу привернув один набір. Витончений золотий ланцюжок мав оригінальне плетіння та кулончик у формі тендітної квітки. Інна замилувалася виробом. Вона любила ювелірні прикраси, але ще ніколи не бачила такої витонченої роботи. Окрім кольє до набору входили сережки та браслет. Вартість прикрас була захмарною.

— Подобається?

Спокійний голос Алекса пролунав позаду настільки несподівано, що Інна навіть трохи злякалася. Вона різко озирнулася на чоловіка, зустрівши його погляд. І мимоволі розгубилася, побачивши в темно-сірих очах те саме тепло, якого так хотілося серцю. Інна не відповіла і знову перемкнула увагу на вітрину. Не варто розслаблятися. Настрій Алекса мінливий і це ніжне тепло може легко перетворитися на крижаний холод без будь-якої причини.

— Це перші зразки. Вони ще не надійшли в продаж, — Алекс підійшов до дівчини ззаду та обережно огорнув руками її талію. — Якщо домовитись з автором колекції, він може зробити деякі прикраси в єдиному екземплярі.

— Навіщо ти… мені це розповідаєш? — Інна мимоволі запнулася, коли долоні Алекса ковзнули на її живіт та почали неквапливо пестити його через сукню.

— Просто так, — Алекс міцніше притиснув дівчину до себе спиною, нахилившись до її вуха. — Хіба тобі не цікаво?

Інна відчувала, що втрачає контроль над своїм тілом. Воно відреагувало на обійми Алекса аж занадто непристойно. І навіть серце почало радісно витанцьовувати в грудях, забувши про всі образи. Інна не розуміла цих відчуттів. Але продовжувала стрімко танути в теплих чоловічих руках. Алекс ще ніколи не обіймав її ось так. Інні подобалось відчувати його так близько. Захотілося розвернутися до Алекса обличчям, обійняти у відповідь, остаточно сховатися в його руках. Інна тихо перевела подих і неусвідомлено накрила пальцями теплі чоловічі долоні, які продовжували пестити її живіт. Треба отямитись. Це ж Алекс! Поруч з ним не можна відчувати таке.

— Інно, — Алекс нахилився до її вуха та остаточно перейшов на шепіт, зігріваючи шию дівчини своїм теплим диханням. — Вибач, що я…

— Інно, яка зустріч! Привіт!

Веселий голос Макса безжально висмикнув Інну з полону відчуттів, у якому вона вже потонула майже з головою. Дівчина різко стрепенулася, автоматично розвертаючись на голос колишнього. Але Алекс не відпустив її. Просто розвернув до себе обличчям та знову обійняв, спокійно перевівши погляд на Макса, який стояв поруч. Інна відчайдушно намагалася хоч трохи вгамувати сполохане серцебиття. І відчула, що долоня Алекса ковзнула на її спину, починаючи заспокійливо пестити її круговими рухами.

— Привіт, Максе, — Інна стримано кивнула колишньому. — Ти теж тут?

— Так. Супроводжую сестру боса, — Макс посміхнувся, але його карі очі залишалися холодними. — А ти прийшла…

— Зі мною, — Алекс протягнув праву долоню, продовжуючи обіймати Інну іншою рукою. — Алекс Брик. Доброго вечора.

— Той самий Алекс Брик? — фальшива посмішка Макса остаточно перетворилася на натягнуту гримасу, але він все ж таки потиснув руку Алекса. — Максим Харченко. Ми з Інною колись… працювали разом.

— Знаю, — спокійно кивнув Алекс. — І також знаю, що ви були у стосунках.

— Інна розповіла? — Макс здивовано вигнув брову.

— Так, — Алекс незворушно тримав його погляд. — Ти щось хотів, Максе?

— Хотів привітатися, — посмішка нарешті сповзла з обличчя Макса, а його карі очі остаточно перетворилися на темні роздратовані вогники.

— Привітався? Можеш йти, — Алекс вказав поглядом на світловолосу жінку в персиковій сукні, яка з’явилася на іншому боці зали. — Тебе вже шукають.

Інна бачила, що Максу стає все важче тримати емоції під контролем. Алекс продовжував давити його холодним поглядом, але виглядав абсолютно спокійним. Макс ще раз зиркнув на Інну, розвернувся та мовчки пішов. Напруга одразу спала і дівчина дозволила собі глибокий вдих.

— Ти довго була з ним? — поцікавився Алекс, зустрівши її погляд.

— Два роки. Ми були заручені.

— Навіть так? Чому ж розійшлися?

— Через кілька днів після заручин у мого батька стався серцевий напад і він..., — Інна опустила очі. — Я відклала весілля. А через два тижні застала Макса з практиканткою, яка проходила практику у нас в бухгалтерії. Я не пробачила зраду. Макс сам написав заяву на звільнення. Зараз він працює в іншій фірмі. Виготовлення спортивних тренажерів чи щось таке.

— Твоя подруга сказала правду, — темно-сірі очі Алекса спалахнули холодним гнівом. — Цей Макс дійсно рідкісний козел.

— Обіймаєтесь, закохані? — поруч з Інною з’явилася усміхнена Софія з фотоапаратом. — Ви класно виглядаєте разом. Дозволите зробити пару кадрів?

— Софі, ти ж наче прийшла сюди нову ювелірну колекцію фотографувати, — Інна лише зараз помітила, що Алекс досі тримає її в обіймах і почервоніла.

— Ви двоє станете набагато більшою сенсацією, ніж ці золоті побрякушки, — Софія відступила на пару кроків і підняла фотоапарат. — Посміхніться, голубки.