Глава 5. Новий статус

Думки вперто не бажали зосереджуватись на робочих справах і Інна втомлено відкинулась на спинку крісла. Підхопивши свій телефон, дівчина розблокувала екран. Жодного дзвінка чи повідомлення від Алекса. Він пообіцяв оголосити своє рішення у понеділок. Чому ж мовчить, якщо вже минула половина дня? Телефон в руках Інни озвався дзвоном, висвітивши на екрані ім’я «Євген Аркадійович». Дівчина різко сіла в кріслі. Чому раптом їй особисто телефонує головний постачальник металу? Інна зробила глибокий вдих і прийняла виклик.

— Добрий день, Євгене Аркадійовичу.

— Вітаю, Інно Володимирівно, — пролунав у динаміку спокійний чоловічий голос. — Приємно, що упізнали. Маєте хвилинку.

— Звичайно.

— Інно Володимирівно, — Євген зробив паузу та зітхнув. — Не вважайте мене нахабою, але… Я хочу отримати від вас оплату за минулу партію металу.

— Чекайте, — Інна стала похмурою. — Термін оплати через два тижні.

— Знаю. Але я чув не дуже гарні новини. Кажуть у вас знову щось зламалося і ви не вкладаєтесь в терміни по замовленнях?

— Це дійсно так, але… Ви отримаєте оплату вчасно.

— А якщо ваші замовники відмовляться від товару через порушення термінів? — поцікавився Євген. — Звідки ви візьмете гроші, щоб розрахуватися зі мною?

— Євгене Аркадійовичу, — Інна розуміла, що у його словах є сенс, але не мала наміру здаватися. — Ми з вами працюємо вже не перший рік і ніколи не…

— Так, ви завжди платили вчасно. Але у вас ще ніколи не було стільки халеп на виробництві, — голос Євгена став рішучим. — Не хочу ризикувати, сума велика. Рахунок я вже надіслав. Прошу оплатити за два дні. Інакше наступних поставок не буде. Нічого особистого, Інно Володимирівно. Це бізнес. Гарного дня.

В динаміку почулися гудки і Інна опустила телефон. Пальці тремтіли, а думки безнадійно заплуталися у щільний клубок. Що робити? Інна знову підхопила телефон, знайшла номер головної бухгалтерки і натиснула кнопку виклику.

— Так, Інно, — пролунав у динаміку приємний жіночий голос.

— Привіт, Катю, — Інна схрестила пальці на лівій руці, затамувавши подих. — Скажи… У нас є вільні кошти на балансі?

— Жартуєш? Анатолій наказав оплатити рахунок за ремонт преса. Це весь наш баланс зжерло. Мабуть, цього місяця доведеться затримати зарплати.

— Я зрозуміла. Дякую, Катю.

Відклавши телефон, Інна підвелася з-за столу і підійшла до вікна, яке виходило на територію виробництва. Де взяти гроші? І навіщо ремонтувати прес, якщо не буде найголовнішого постачальника? Емоції накотили потужною хвилею і Інна схлипнула. Очі вже не могли чітко бачити навколишній світ крізь солону пелену сліз. Проте слух все ж вловив тихий стук у двері кабінету. Інна озирнулася, намагаючись проковтнути клубок у горлі. А двері відчинилися і на порозі кабінету з’явився Алекс в темному костюмі та білосніжній сорочці з краваткою.

— Привіт, — Алекс зайшов і зачинив за собою двері.

— Привіт, — Інна поспіхом відвернулася до вікна, витираючи пальцями вологі очі. — Ем… Чому ти тут?

— Приїхав дивитися твоє виробництво, — Алекс став похмурим і підійшов ближче, зупинившись позаду дівчини. — Інно… Щось сталося?

— Ні.

Голос зрадницьки смикнувся і Інна закусила губу, намагаючись приборкати емоції. Нічого не вийшло. Сльози впевнено збиралися в горлі колючим клубком, заважали дихати, тиснули на очі. Інна розуміла, що не стримає їх. А потім раптом відчула на своїх плечах теплі чоловічі долоні та остаточно втратила над собою контроль, видавши тихий схлип. 

Алекс одним вправним рухом розвернув дівчину до себе та огорнув її обома руками, ховаючи в обіймах. Інна розуміла, що буде ненавидіти себе за цей прояв слабкості. Але настільки потребувала підтримки, що просто не змогла відсторонитися. Тіло почало жити окремим життям. Руки самі огорнули Алекса навколо поясу, занурившись під розстебнутий піджак. Інна сховала обличчя біля міцного чоловічого плеча і знову схлипнула, прикривши очі. В обіймах Алекса було дуже тепло. Вони огортали затишком і спокоєм. Давали відчуття захищеності від усіх проблем.

— Заспокойся, — Алекс промовив це зовсім тихо і почав неквапливо розтирати долонею спину дівчини, прикриту темною блузкою. — Що таке?

— Постачальник металу вимагає оплату раніше терміну, — голос тремтів, але Інна намагалася опанувати себе. — А Анатолій всі гроші на прес пустив.

— І це вся проблема? — Алекс тихо зітхнув, міцніше притискаючи дівчину до себе. — Як ти будеш керувати, якщо тебе кожна дрібниця вибиває з рівноваги?

Інна хотіла заперечити, що це зовсім не дрібниця. Але це бажання непомітно розчинилося в теплих обіймах Алекса. Хотілося просто побути ще хоч трохи у його руках. Відчути себе тендітною жінкою, якій не треба постійно бути сильною.

— Покажеш виробництво? — Алекс відсторонився, упіймавши її погляд.

Інна вислизнула з його обіймів і підійшла до дзеркала, яке висіло на стіні. Очі були червоними, але макіяж не поплив. Інна привела себе до ладу, підхопила телефон і повела Алекса на територію. Екскурсія виробництвом зайняла пів години. Інна показала все, відчуваючи на собі допитливі погляди співробітників. Алекс мовчав. Його обличчя залишалося незворушним, а Інна не могла розтлумачити цю реакцію. Завершивши огляд, вони разом вийшли на вулицю.