Глава 3. Думки про дивну гостю

В кабінеті було тихо, а похмуре небо за вікном швидко темнішало, проводжаючи ще один прохолодний травневий день. Алекс відвів погляд від монітора і відкинувся на спинку свого чорного крісла. Під кінець тижня втома нагадувала про себе, але хотілося закінчити роботу. На столі озвався дзвоном мобільний телефон. Алекс підхопив гаджет і прийняв виклик, переходячи на англійську.

— Привіт, Майкле!

— Привіт, брате! — пролунав у динаміку приємний чоловічий голос. — Вдома?

— Ні. Ще в офісі.

— В офісі? — здивувався Майкл. — У нас в Нью-Йорку перша дня, отже… У тебе восьма вечора вже?

— Знаю, — Алекс втомлено потер пальцями очі. — Запрацювався трохи.

— Зовсім не відпочиваєш. Хоч якщо чесно, то я тобі у справі телефоную.

— І коли ж тут відпочивати? — усміхнувся Алекс. — Що за справа?

— Німці потайки відкрили виробництво покрівельних матеріалів, — Майкл тихо зітхнув. — Через три місяці випускають першу продукцію на ринок.

— Хай йому! — Алекс роздратовано стиснув зуби. — Нічого, ми теж відкриємо.

— Але вони будуть першими, Алексе. Ти ж сам розумієш, як це важливо.

— І чому ми не побудували той завод раніше?

— Бо дехто мені казав, що з цим можна не поспішати, — усміхнувся Майкл. — Тепер інакше вважаєш?

— Не думав, що німці нас переженуть, — зізнався Алекс. 

— Треба було мені наполягати. Я все ж таки на три роки старший, — Майкл на мить замовк. — Ну вже як є. Думаю ми не збідніємо. Які плани на вечір?

— Додому хочу. Тиждень був шалений, — Алекс позіхнув і поморщився. — Блін, забув. У мене ж ще вечірка сьогодні. Най його!

— Не ходи.

— Не можу, обіцяв Макару. Образиться. Передавай привіт Еліс та Пітеру.

Завершивши розмову з братом, Алекс вимкнув комп’ютер і підвівся на ноги. А потім застебнув свій чорний піджак, який створював чіткий контраст з білосніжною сорочкою і витягнув з кишені ключі від машини. У двері тихо постукали. А вже за мить вони відчинилися, впускаючи в кабінет Аллу.

— Вже йдеш? — секретарка зачинила двері і хитро посміхнулася Алексу, поклавши долоні на свої стегна, обтягнуті темно-синьою офісною сукнею.

— Так, — Алекс спокійно зустрів її погляд. — Чому ти ще тут?

— Тебе чекаю, — Алла закусила губу. — Поїдемо разом додому?

— Ні. Я їду на вечірку.

— А мені з тобою можна?

— Я не можу прийти на вечірку з коханкою, Алло. Мушу дбати про репутацію.

— Не називай мене коханкою, — насупилась секретарка. — Наші стосунки вже майже рік тривають. І ми обоє вільні. Що нам заважає бути разом?

— Відсутність почуттів, — Алекс обійшов стіл і зупинився навпроти дівчини. — Ми домовились, Алло. Лише секс. Якщо тебе щось не влаштовує, я не тримаю.

— Які ж ви мільйонери черстві! — Алла стала похмурою, проте все ж підійшла до боса і поклала долоню на його плече. — Чи ти досі сердишся за вчорашнє? Ну звідки мені було знати, що ця Інна така нахабна?

— Тобі треба було просто доповісти мені про її візит, — згадка про Інну викликала у Алекса дивне бажання посміхнутися, але він стримався.

— Я ж вже вибачилась вчора ввечері. Чи ти хочеш… повторного вибачення? — Алла хитро примружилася та опустила руку вниз, накриваючи пальчиками пряжку ременя на штанах боса. — Можу прямо тут.

— Алло, ти знаєш правила, — Алекс спокійно прибрав пальці дівчини зі свого ременя і відчинив перед нею двері кабінету. — Ніякого сексу в офісі.

— Все у тебе за правилами, — Алла неохоче рушила в приймальню.

— Люблю правила. З ними простіше, — Алекс замкнув двері кабінету і кинув ще один погляд на дівчину. — Їдь додому. Робочий день давно закінчився.

Прохолодний вечір огортав місто ранніми сутінками, а у повітрі яскраво відчувався присмак дощу. Покинувши будівлю офісного центру, Алекс підійшов до своєї чорної автівки, розблокував дверцята і сів за кермо. Хотілося додому. Прийняти гарячий душ, випити склянку чогось міцного і раніше лягти спати. Цікаво, а як проводить свій вечір п’ятниці Інна? Алекс фиркнув, завівши двигун. До чого ця думка? І чому вчорашня гостя ніяк не йде з голови? Мабуть, дійсно треба відпочити. Алекс вивів машину на дорогу, розганяючи її до потрібної швидкості. Треба швиденько зазирнути на вечірку до Макара та їхати додому.

Здолавши кілька жвавих вулиць, Алекс зупинив машину біля будівлі відомого нічного клуба. Макар вирішив святкувати день заснування свого бізнесу з розмахом, влаштувавши закриту вечірку для партнерів та друзів. Алекс належав до обох категорій. Він минув двох охоронців на вході та опинився у напівтемній залі. Вечірка вже розпочалася. Музика була не надто гучною, але після напруженого робочого тижня все ж таки тиснула на вуха. Алекс знайшов друга біля фуршетного столу, заставленого закусками та напоями.

— Які люди! — на гладко поголеному обличчі Макара з’явилася посмішка.

— Привіт, — Алекс потиснув його руку. — Вітаю з днем заснування бізнесу.