Розділ 8.

Мені знадобилося всього кілька секунд, щоб набути спокійного вигляду. Ще не вистачало, щоб мене справді викрили.

— Гуляла в саду. Чи мені це теж заборонено?

У міру того, як чоловік повільно підходив до мене, я почала задкувати до своєї кімнати.

— Мені вже доповіли, що тебе не було вдома цілий день, — процідив крізь зуби Рейвен. То значить за мною тут усі стежать? —  Ти не залишила мені вибору, Діано. Мені доведеться закрити тебе у твоїй кімнаті!

— І коли вже прийде рішення щодо нашого розлучення? – не стерпіла я. Треба якнайшвидше робити ноги з цього будинку!

Рейвен хмикнув.

— Не можеш дочекатися, коли станеш вільною від мене?

Я у відповідь також іронічно хмикнула.

— Ще б пак! Адже тепер я в цьому будинку, як у в'язниці. Навіть найвірніша дружина втекла б від вас, Рейвене.

— Тільки ти – не вона…

— Я розмовляла сьогодні з батьком Лорі, — заявила я чоловікові, чим змусила його зупинитися та насупитися. Повільно видихнувши, він задумливо запитав:

— Ми найняли для нього нову няню. Навіщо ти все одно поїхала до Дрегерда?

— Дитині потрібна нормальна сім'я. Потрібні вчителі. А цей будинок на межі руйнування. До того ж рано чи пізно Лорі зіткнеться з агресією проти себе з боку інших дітей, коли їхні батьки вб'ють їм у голови про репутацію родини Кернінген. Вибачте, але я вважала це за правильне.

Рейвен, здавалося, довго розмірковував над моїми словами.

— І що він відповів?

Я тяжко зітхнула.

— Він хоче зустрітися з вами.

— Зі мною? – здивувався Рейвен.

— Він готовий взяти Лорі до себе, але спочатку хоче переговорити з вами. Про що? Я не знаю. Це була його умова.

Вперше помітила на його обличчі щось людяне. Але, ніби, прогнавши несподівану муку та думки, він повернув свій колишній вигляд.

— І ти хочеш сказати, що пробула з Дрегердом цілий день? Ти поїхала відразу після мого відходу, Діано. Де ти ще була?

Найкращий захист це напад.

— Якщо ви забули, то в родині лише одна карета, яку ви експлуатуєте який день поспіль. Чи не замислювалися, яким чином вашій родині пересуватися містом? - уїдливо промовила я.

— Для цього можна було замовити екіпаж.

— На відміну від інших, я не витрачаю сімейні гроші на такі витівки! А мої гроші, як і прикраси, які я продаю, щоби окупити свої потреби – не безмежні. Можу і пішки пройтися містом.

— Прокляття, Діано! - закричав чоловік, і я уперлася спиною у двері своєї ж кімнати. Кулак чоловіка приземлився за кілька сантиметрів від моєї голови. Ні, він не хотів мене вдарити, але я злякалася.

— Не чіпай її! Не чіпай! - почули ми голос Лорі, а потім я перша побачила вогняні кульки, що летять у бік Рейвена.

Чоловік відійшов від мене, розвернувся до племінника, а я… машинально витягла руку, щоб зупинити магічну зброю дитини. Спробувала згадати свої уроки з Лоріаном, але, мабуть… я не встигла сконцентруватися. Перша ж куля мене обпалила.

Рейвен одним рухом загасив усі кулі й подивився на мене.

Лорі підбіг і почав знову запускати нові вогні, але я сіла і звернулася до дитини.

— Негайно припини, Лорі. Зі мною все добре. Я в безпеці. Дядько Рейвен нічого мені не зробив і не бажав зробити.

— Але ж він намагався тебе вдалити! – обурився хлопчик. – Я сам це бачив!

— Ні, що ти, любий! У мене просто… двері заклинило, і твій дядько намагався їх відчинити, — я подивилася на чоловіка з благанням, відчувши, що брехня вийшла якась не зовсім… правдоподібна.

Рейвен стояв мовчки, дивлячись на нас зверху вниз, і на його чолі з'явилася глибока зморшка.

— Рейвене? – гукнула я його. Немов прийшовши до тями, він нарешті сказав:

— Так, Лорі, вибач, що налякав тебе. Ми дійсно намагалися відчинити двері… просто Діана стояла надто близько…

Хлопчик насупився, обійшов мене і підійшовши до моїх дверей, взявся за ручку, штовхнув і відкрив їх…

Я спробувала зупинити Лорі, але він мовчки пішов. Ображений. На мене.

Піднявшись, я з докором подивилася на Рейвена.

— Йому не місце у цьому будинку. Тут надто все заплуталося у брехні.

Не чекаючи більше від чоловіка жодної відповіді, я попрямувала до своєї кімнати.

— Я поговорю з Дрегердом, — почула я раптово його слова, а потім мене повернули до себе. Рейвен узяв мою руку та оглянув опік.

— Або з Лоріана вийшов поганий вчитель, або ви займалися не уроками магії, моя люба  і така вірна дружина.

*****

— Ти боїшся моїх дотиків?

Урок магії розпочався несподівано. Рейвен був відсутній цілий день, а повернувшись, прийшов до мене в покої (в яких я була дійсно замкнена на магічний замок) і заявив, що навчатиме мене магії. І ось зараз чоловік стояв позаду мене, одна його рука якогось диявола торкалася моєї талії, а другою він притримував мою долоню, в якій горіла вогненна куля. А ще… його дихання лоскотало шкіру. А ще… я з останніх сил контролювала себе, щоб не розм'якнути у його таких обіймах. Дивне тремтіння пройшлося по моєму тілу, коли я відчула своєю спиною його гарячі, тверді груди. Взагалі я… він мені не подобається. Але коли він поводиться спокійно, врівноважено… то я помітила за собою, що він… щось було в ньому таке…