1.2

Я втиснулася в спинку сидіння, з жахом і з невірою дивлячись на незнайомого чоловіка переді мною.

— Невже ти була такою наївною, що не повірила чуткам про моє повернення?

У напівтемряві карети було складно роздивитися незнайомця. До того ж, він був одягнений у все чорне, волосся темне, здається, трохи доходило до плечей. Навіть руки у шкіряних чорних рукавичках. Лише очі сяяли нелюдським свіченням. Спалах від блискавки на мить висвітив його обличчя… не природно бліде обличчя. Голос… крижаний до тремтіння та ще й такий саркастичний тон. Напевно, в іншій ситуації я б сказала, що мені подобається його ця… якась легка хрипота, але вона зараз обіцяла мені лише неприємності. Великі неприємності!

Насилу опанувавши себе, я, нарешті, відвела від чоловіка погляд і повільно видихнула, судомно обмірковуючи ситуацію.

Що він там питав? Чи була я наївною? І так, і ні. Просто пропустила повз вуха цю новину. Не було мені справи до повернення чоловіка із потойбіччя. Адже його три роки вважали загиблим! Сам король видав посвідчення про смерть графа Рейвена Кернінгена! Здається... видав. 

Навіть його рідна мати… здається, говорила, що це лише чутки… І в будинку ніхто не готувався до його повернення. Але, звичайно ж, нерозумно та легковажно було пропускати повз таку новину. Адже на мою думку, єдиний, хто міг би мене викрити – це саме справжній чоловік Діани.

Я мало знала про подружнє життя Діани та Рейвена. А те, що знала, було маловтішним. Різниця у віці – 11 років. Одружилися п’ять років тому. Не знаю як вони познайомилися, можливо, на першому офіційному балі дівчини. А може це був шлюб за розрахунком. Діані було майже 18 років на той момент. Дуже юна та недосвідчена. Сказати відверто: мене це не цікавило. Правда… був один суттєвий плюс: кожен із них давно перестав виконувати свій подружній обов'язок. А це означає, що мені не слід боятися «ночі кохання і пристрасті».

— Моя люба дружина вирішила перекинутися кілька разів в ліжках коханців перед тим, як повернеться її законний чоловік? Чи не дуже втомилася сьогодні, люба? За три години ти обслужила двох чи більше чоловіків?

Я ледве дар мови не втратила! Це він мене з порога звинувачує у зраді? Ні, яка там зрада! З його слів виходило, що я – якась повія, яка «обслуговує» клієнтів! На язику крутилося багато гидот, але я вирішила поки що мовчати. Хто ж його знає... чим можу видати зараз себе!

Чоловік зручніше вмостився на сидінні, але я відчувала шкірою його невідривний погляд. Від цієї людини просто віяло ненавистю до мене… тобто, до Діани.

— Я дивлюся, що ти зовсім не змінилася. Ні натяку на каяття, — з якимось дивним видихом промовив мій «чоловік». Я кинула на нього швидкий погляд і одразу ж відвела убік, з награною цікавістю розглядаючи порожні вулички.

Не змінилася – так не змінилася. Значить, треба просто й надалі мовчати більше.

— Але цього разу все буде інакше, Діано.

Ага… а ось з цього моменту докладніше…

— Я більше не дозволю тобі ганьбити моє ім'я. Достатньо з мене всього того лайна, що мені довелося пережити за цей весь час. Навіть три роки в пеклі не змогли стерти з моєї пам'яті таку… погань, як ти. Втім, час не змінює людей. Ти сьогодні лише нагадала мені, що нам давно треба було покінчити з цією виставою.

—  І яким чином? - обережно поцікавилася я, вперше заговоривши.

 До його появи я жила весь рік спокійно, непомітно для всіх, і я тепер виразно розуміла, що від будь-якого рішення цього чоловіка все моє життя в цьому світі могло піти шкереберть.

У напівтемряві спалахнули його очі, і в мене по шкірі пройшов неприємний холодок.

— За всі гріхи кожен відповість згідно з законом, Діано.

Згідно з законом... дружина, яка зраджувала свого чоловіка без дозволу чоловіка... могла й голови позбутися. Тільки цього лиха на мою голову не вистачало!

Залишок шляху ми проїхали мовчки. Я шкірою відчувала його напруження, його ненависть та злість. Навіть дихати було складно у цьому наелектризованому просторі. Дивне відчуття. Вперше у житті я відчувала на собі чужі емоції. Чи може це страх в мені говорить?

Я гарячково обмірковувала ситуацію. Дуже небезпечну та делікатну. Навіть якщо мій чоловік, який раптово воскрес, погодиться просто на розлучення, а не на компенсацію моральної шкоди… мені доведеться думати про своє майбутнє в цьому світі.

Про батьків Діани я знала лише дві речі: вони живуть десь у глушині і що за рік мого перебування в цьому світі вони жодного разу не спромоглися зв'язатися зі своєю дочкою. Начебто… я чула, що їхні стосунки були цілком непоганими. Але я ніколи не замислювалася про повернення до “батьків”, адже хто, як не вони могли зрозуміти, що я зовсім не їхня донечка?

Я скоса спостерігала за чоловіком. До кінця поїздки він уже навіть не приховував своєї огиди до мене, і якоїсь незбагненної люті, яка проявлялася в різких рухах і природно на його обличчі.

На небі з’явилися перші промінці сонця, на  вулиці посвітлішало, як і в кареті. Я оглянула чоловіка з голови до ніг. Одягнений у досить дорогий костюм, правда… він був завеликий, наче з чужого плеча. Плащ лежав поруч на сидінні, такий же вологий, як і мій.

І коли він встиг за мною почати стежити? Якщо відносини Діани з Рейвеном були настільки жахливими до його зникнення, то не бачу сенсу йому ревнувати і ображатися сьогодні. У нього, між іншим, коханка жила просто під боком, тобто у власному будинку!